Карпенко Віталій Опанасович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карпенко Віталій Опанасович

КАРПЕ́НКО Віталій Опанасович (03. 03. 1941, Київ) – громадсько-політичний діяч, письменник. Нар. депутат України (1990–94). Канд. філол. н. (1979), д-р сусп.-екон. н. УВУ (Мюнхен, 1998). Літ. премія ім. Івана Огієнка (2002). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2007). Закін. Київ. ун-т (1966). Працював журналістом на Миколаївщині (1958–76); відп. секр. ж. «Комуніст України» (1979–80); інструктором сектору преси ЦК КПУ (1980–85); гол. ред. г. « Вечірній Київ» (1985–2000); від 2001 – проф. каф. видавн. справи та редагування Ін-ту журналістики Київ. ун-ту; від 2003 – зав. каф. журналістики Відкритого міжнар. ун-ту розвитку людини «Україна». Голова Київ. відділ. Конгресу укр. інтелігенції (від 1995) та Асоц. укр. нац.-демократ. преси (від 1997). Президент Асоц. світ. укр. преси (від 2001). Автор кн.: «Кінбурнська коса» (1977), «Скарби південного степу» (1978), «Подорож на острови» (1979), «Люди и корабли» (1980; усі – Одеса), «Крізь шторми» (1981), «Джерело життя і краси: Проблеми природи, людини, моральності в сучас. рад. прозі» (1983), «Глибокий фарватер», «Правды о себе не побоитесь?…» (обидві – 1986), «Тут, біля самого моря…», «Японія у глянці і без нього» (обидві – 1989), «Парламент зсередини» (1991), «Поодинці – вмирають, виживають – гуртом», «Суд і осуд. Міністр оборони – проти “Вечірнього Києва”», «“Вечірній Київ” – проти шмаровщини» (усі – 1996), «Як повернути манкурту пам’ять» (1997), «Національна ідея в українській періодиці», (1999), «Українці в Казахстані» (2000), «Журналістика: Основи професіонал. комунікації» (2002), «Редакторська майстерність» (2003), «На крутому повороті. “Вечірній Київ” від “перестройки” до Незалежності» (2004), «Редакторська справа: Проблеми майстерності» (2005), «Виклики ХХІ віку. Політичні хроніки пером публіциста» (2006), «Уроки пройдених доріг» (2011; усі – Київ).

Літ.: Віталій Карпенко – редактор, публіцист, науковець: Бібліогр. покажч. та мат. К., 2005.

М. С. Тимошик

Стаття оновлена: 2012