Карпенко Маргарита Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карпенко Маргарита Олександрівна

КАРПЕ́НКО Маргарита Олександрівна (18. 05. 1926, Київ) – мовознавець. Д-р філол. н. (1974), проф. (1976). Орден княгині Ольги 3-го (2004) та 2-го (2011) ступ. Учасниця 2-ї світ. війни. Закін. Київ. ун-т (1949). Відтоді працює у ньому (з перервою): 1977–91 – зав. каф. рос. мови; від 2001 – пров. н. с. н.-д. частини, від 2008 – проф.-консультант, від 2010 – проф. Ін-ту філології; 1992–97 – у Нац. пед. ун-ті (Київ): від 1992 – проф. каф. мовознавства і методики мови, від 1994 – проф. каф. рос. мови. Наук. дослідж.: рос., укр., слов’ян., заг. мовознавство, історія наук. українознавства, проблеми міжмовної взаємодії, лінгводидактики і лінгвометодики; теорія худож. мовлення; традиції Київ. істор.-філол. школи.

Пр.: Роман М. Горького «Фома Гордеев» (Опыт лексико-стилистического исследования текста). 1963; Соціально-мовна ситуація «лексичного дефіциту» та процес неологізації у східнослов’янських мовах. 1995; М. О. Максимович: Біля витоків східнослов’янського мовознавства в Київському університеті св. Володимира. 1997; М. О. Максимович, О. О. Потебня, Л. А. Булаховський: наступність традицій східнослов’янського мовознавства як відгалуження славістики. 1998; На підтримку нової української літературної мови: від М. О. Максимовича до Ф. Є. Корша, П. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова, В. М. Перетца. 2004; Лексикографічна інтерпретація тексту як невід’ємна складова лінгвістичного шевченкознавства в його сучасному спрямуванні. 2011 (усі – Київ).

Літ.: Слово. Символ. Текст. Сборник научных трудов, посвященный 80-летию проф. М. А. Карпенко. К., 2006; Пономарів О., Мамалига А. Щедрі плоди невсипущої праці [Про Маргариту Олександрівну Карпенко] // Комунікативно-мовні процеси в сучас. медіапросторі. К., 2008; К юбилею Маргариты Александровны Карпенко // Русистика. 2011. Вып. 11.

Т. Б. Лукінова

Стаття оновлена: 2012