Карпенко Олексій Іванович

КАРПЕ́НКО Олексій Іванович (псевд. — Олекса Гайчур-Карпенко; 27. 07. 1930, м. Гуляйполе, нині Запоріз. обл. — 14. 04. 2003, Київ, похов. у рідному місті) — літературо­знавець, поет. Онук Є. Карпенка, чоловік Л. Іванової. Кандидат філологічних наук (1963). Член НСЖУ (1975). Закін. Чернів. університет (1953), де й працював 1956–63. У 1963–90 — у Київ. університеті (з пере­рвою): від 1970 — доцент кафедри історії рос. літ-ри; 1965–69 — доцент кафедри рос. філології По­знан. університету (Польща). Ви­вчав про­блему народності творчості М. Гоголя. Автор дослідж. «Народные истоки эпического стиля исторических повестей Н. В. Гоголя» (Чц., 1961), «О народности Н. В. Гоголя (художествен­ный историзм писателя и его народные истоки)» (К., 1973). Брав участь в укла­дан­ні посібника «Про­грам­мирован­ные упражнения по рус­скому языку для студентов-иностранцев: Элементарный курс» (К., 1964). Відп. ред. навч. посібника «Первый раз по-рус­ски. Глагол» (Л., 1966). Видав поет. зб. «Ніжний кремінь» (К., 1989).

Завантажити статтю