Карпенчук Володимир Миколайович — Енциклопедія Сучасної України

Карпенчук Володимир Миколайович

КАРПЕНЧУ́К Володимир Миколайович (11. 07. 1953, с. Возсіятське Єланец. р-ну Микол. обл.) – актор, педагог. Засл. арт. України (2012). Обл. премія ім. М. Аркаса (2004). Закін. Ленінгр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1983; викл. І. Бугаєв, Б. Лушин, В. Сопіна). 1978–80 – арт. Ленконцерту, 1980–83 – Ленінгр. театру муз. комедії, 1983–86 – Петрозавод. муз.-драм. театру (Карелія, РФ). 1988–91 – викл. Молд. консерваторії (Кишинів). 1991–99 (з перервою) – арт. Кіровогр. ім. М. Кропивницького, 1994–96 – Житомир. укр. ім. І. Кочерги муз.-драм. театрів, від 1999 – Микол. укр. театру драми та муз. комедії. К. – гострохарактер. актор. Володіє вираз. сценіч. зовнішністю, сильним, приємного тембру вокал. голосом. Актор. манері К. притаманна легка іронічність, що надає його сценіч. персонажам особливої привабливості. З однаковим успіхом грає як комедійні, так і драм. ролі.

Ролі: Карась («Сватання на Гончарівці» за Г. Квіткою-Основ’яненком), Кайдаш («Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким), Голова («Майська ніч» М. Старицького), Раамія («Ковчег» В. Босовича), Несміливий («Нелегалка» А. Крима), Батько («Так не буває» М. Ладо), Віктор («Пиріг з малиновим варенням» М. Ситника), Селім («Сто перша дружина султана» А. Філіпенка), Дорн («Чайка» А. Чехова), Леон де Сен-Пе («Генерали у спідницях» Ж. Ануя), Совонаролла («Леонардо» К. Брейтбурга, Є. Муравйова), Князь Стефан («Граф Люксембурґ» Ф. Легара), Сенатор Тит («Дивна міссіс Севідж» Дж. Патріка), Ренар, Тасілло («Принцеса цирку», «Маріца» І. Кальмана).

О. Г. Ігнатьєв

Статтю оновлено: 2012

Покликання на статтю
О. Г. Ігнатьєв . Карпенчук Володимир Миколайович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10053 (дата звернення: 26.07.2021)