Карпінський Платон Амандович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карпінський Платон Амандович

КАРПІ́НСЬКИЙ Платон Амандович (07. 01. 1873, с. Красне, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. – 22. 04. 1937, с. Острівець, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл.) – священик, громадсько-просвітній діяч. Закін. Львів. духовну семінарію (1897). Був священиком на Тернопільщині, зокрема від 1913 – в Острівці. Входив до складу терноп. «Просвіти», очолював окружну філію т-ва «Сільс. господар» (1911–14). У грудні 1918 обраний делегатом парламенту ЗУНР від Теребовлян. пов., брав участь у роботі всіх його сесій. У липні 1919 заарешт. польс. владою і до лютого 1920 інтернований у таборі в Модліні (Польща). У 1920–30-і рр. продовжував пастир. і громад.-просвітн. діяльність. Автор зб. проповідей «Блудний син. Образ гріха і правдивого покаяння: сім великопісних проповідей» (Жовква, 1904), перекладів із серб. («Герцеговінські оповідання» С. Чоровича, Чц., 1911), чес. («О відплаті заподіяної кривди: о реституції» А. Мелька, Л., 1912), словац. мов, статей у періодиці, спогадів про події 1-ї світ. війни, вміщених у г. «Діло» (1918).

Літ.: Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. Л., 1998.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2012