Карпов Микола Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карпов Микола Олексійович

КА́РПОВ Микола Олексійович (08. 07. 1929, Полтава – 06. 04. 2003, Київ) – кінодраматург. Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Центр. комсомол. школу при ЦК ВЛКСМ (1956), істор. ф-т Київ. ун-ту (1962). Чл. НСКінУ (1974). Перебував на журналіст. та комсомол. роботах (1949–54). Працював у апараті ЦК ЛКСМУ (1956–59), ЦК КПУ (1969–67), Гол. упр. з вироб-ва фільмів Мін-ва культури УРСР (1959–62), гол. ред. Київ. творчо-вироб. об’єдн. кіностудії «Центрнаукфільм» (1967–72), дир. Укр. відділ. Всесоюз. бюро пропаганди рад. кіномистецтва (1972–76), секр. правління НСКінУ (1976–2000). Автор сценаріїв багатьох телевізій., докум. і наук.-популяр. стрічок: «Обов’язок кожного» (1965, реж. Б. Волков), «Десант у безсмертя» (1966, реж. В. Шкурін), «Командарм Дибенко» (1967, реж. М. Шапсай), «Мамаїв курган», «Кораблі ідуть» (реж. Р. Синько; обидві – 1969), «Ми – комуністи» (1971), «Чотири ордени командарма Федька», «Перший флагман радянського флоту» (обидві – 1979), «Юний шеф» (1982). Автор кн.: «Юний шеф» (1958), «Невмирущі традиції», «Назустріч бурі» (обидві – 1960), «Крізь бурі і шторми» (1961), «Таємнича Олена» (1962), «Комсомольське пильне око» (1963), «Дочки великої бурі» (1967; усі – Київ), низки статей і нарисів у періодиці.

Є. Н. Махтіна, О. Б. Парфенюк

Стаття оновлена: 2012