Карпович Петро Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карпович Петро Володимирович

КАРПО́ВИЧ Петро Володимирович (03(15). 10. 1874, х. Воронова Гута Новозибков. пов. Черніг. губ. – 31. 03(13. 04). 1917) – революційний діяч. Навч. у Моск. (1895–96) і Юр’єв. (нині м. Тарту, Естонія, 1898–99) ун-тах, звідки виключений за участь у політ. маніфестаціях. Один із організаторів Гомел. ком-ту РСДРП. Вів активну рев. агітацію на Гомельщині й Чернігівщині, займався перевезенням марксист. літ-ри. 1900–01 зблизився з есерами. Рятуючись від переслідування поліції, виїхав до Німеччини, де продовжив навч. у Берлін. ун-ті. Під впливом репресій в ун-тах (1900 за участь у заворушеннях 183 студенти Ун-ту св. Володимира у Києві відправлено на військ. службу) з влас. ініціативи 14 лютого 1901 у С.-Петербурзі смертельно поранив міністра освіти М. Боголєпова (записався до нього на прийом у справі відкриття в Чернігові реал. уч-ща). Засудж. до 20-ти р. каторги. За амністією 1907 звільнений з ув’язнення і відправлений на заслання, звідки втік за кордон. Вступив до Бойової орг-ції партії есерів, 1908 брав участь у підготовці невдалого замаху на імператора Миколу ІІ. Згодом відійшов від есерів. Мешкав у Лондоні. Після Лютн. революції 1917 вирішив повернутися до Росії, однак судно, на якому плив К., потопив у Пн. морі нім. підвод. човен.

Літ.: Клейнборт Л. П. В. Карпович: К 10-летию со дня смерти // Каторга и ссылка. 1927. № 6.

В. М. Лебедєва

Стаття оновлена: 2012