Карунський Олександр Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карунський Олександр Михайлович

КАРУ́НСЬКИЙ Олександр Михайлович (14. 10. 1963, м. Фастів Київ. обл.) – скульптор, графік. Син Михайла, брат Світлани Карунських. Чл. НСХУ (1992). Закін. Київ. худож. ін-т (1987; викл. В. Борисенко, В. Бородай, І. Макогон). На твор. роботі. 1991–2000 – викл. Київ. дит. худож. школи № 8. Учасник міських, всеукр. мист. виставок від 1987. Розкриваючи сутність зображуваного у композиціях, пам’ятниках, пам’ят. дошках і рельєфах, застосовує оригін. художні прийоми; використовує базальт, скло, дерево, теракоту.

Тв.: композиції – «Дихання», «Суперечка» (обидві – 1990), «Острів скарбів» (1991; 1996), «Лицарський турнір», «Танок Саломеї», «Спека» (усі – 1991), «Воїн», «Очікування», «Ніч і день» (усі – 2010); пам’ятник Т. Шевченку (с. Буша Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл., 1992); пам’ят. знак укр. яхтсмену О. Грищенку (м. Пунта-дель-Есте, Уруґвай, 1993, співавт. О. Левич); пам’ятна дошка С. Пекарю (Київ, 1998); рельєф «Пам’яті А. де Сент-Екзюпері» (1998); графіка – «Пробудження» (2008).

Літ.: Олександр Карунський. Одна пластична ідея: Альбом. К., 2000.

О. І. Большакова

Стаття оновлена: 2012