Кархут Василь Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кархут Василь Володимирович

КА́РХУТ Василь Володимирович (01. 07. 1905, с. Марківці, нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.– 09. 10. 1980, Львів, похов. у м. Коломия Івано-Фр. обл.) – лікар, письменник, громадський діяч. Навч. в Укр. таєм. ун-ті у Львові (1923–25), закін. Львів. ун-т (1932). Розпочав шпитал. практику у Львові, був чл. Укр. лікар. т-ва, «Пласту». Відп. ред. пласт. ж. «Вогні» (1930–33). Написав кн. «Перша, друга і третя проба пластуна» (Л., 1928). Після заборони польс. владою 1930 діяльності орг-ції став співорганізатором таєм. ремісн. пластун. об’єднання. 1934 переїхав до м. Кременець (нині Терноп. обл.), де відкрив приватну практику. За повість «Вістря в темряві» (Л., 1934) ув’язн. 1935 у Березі Картузькій. Після звільнення 1936 повернувся до лікар. практики у Кременці. 1939 вдруге ув’язн. у Березі Картузькій, звідки вдалося втекти. Переїхав до Польщі, працював у таборі для втікачів із СРСР у м. Перемишль, згодом – пом. повіт. лікаря. 1941 повернувся до Кременця, заарешт. ґестапо за звинуваченням у приналежності до ОУН(б). Після звільнення очолював відділ внутр. хвороб в Укр. лічниці Андрея Шептицького у Львові, був особистим лікарем митрополита, редагував молодіж. ж. «Дорога», обраний чл. Львів. відділ. СПУ. Після смерті Андрея Шептицього служив лікарем у загоні УПА (під псевд. Ростислав). 1946 оселився у м. Заліщики (Терноп. обл.), того ж року заарешт. більшовиками, перебував у таборах Сибіру та Казахстану. Під час заслання написав повість «Непорозуміння» (неопубл.), був удруге засудж. до 10 р. позбавлення волі за звинуваченням в антирад. пропаганді. Після звільнення 1965 у зв’язку зі станом здоров’я мешкав побл. м. Снятин (Івано-Фр. обл.), працював у сільс. амбулаторіях, займався фітотерапією. Від 1973 – у Коломиї. Видав кн. «Ліки навколо нас» (К., 1972; 1975; 1978; 2001) та підготував до друку «Лікування зелами та рецептами».

Тв.: На мандрівці. Л., 1930; Гомін з-поза нас. Л., 1933; Поклик вольних. Л., 1934; Цупке життя. Л., 1937; Краків, 1940; Полум’яний вихор. Прага, 1941; Ів.-Ф., 2003; Пшеничні нетрі. Л., 1942; Візія. Прага, 1942; Окрилена земля. Ів.-Ф., 2003.

Літ.: Попович В. Василь Кархут і Юрій Липа: Спогад про двох лікарів // ЛВ. Чикаґо, 1982. Ч. 104; Кузьмович О. Лікар-пластун, письменник // Юнак. 1983. Ч. 7–8; Вардзарук Л. Василь Кархут – ще одне ім’я з когорти незабутніх // Тижневик Галичини. 1999, 18 листоп.; Його ж. З печаттю духа // Дорога до безсмертя. Ів.-Ф., 2004; Пундій.

Л. Д. Вардзарук

Стаття оновлена: 2012