Кархут Спиридон Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кархут Спиридон Васильович

КА́РХУТ Спиридон Васильович (30. 09. 1869, с. Новосілка Костюкова, нині Новосілка Заліщиц. р-ну Терноп. обл. – 14. 03. 1931, Львів) – священик УГКЦ, педагог, мовознавець. Д-р філософії (1904). Закін. теол. (1891) та філос. (1903) ф-ти Львів. ун-ту. 1892–99 був священиком у Станіслав. єпархії (нині тер. Івано-Фр. обл.). 1903–06 викладав лат., грец. та укр. мови в г-зії м. Перемишль (нині Підкарпат. воєводство, Польща). Від 1906 – у Львові: викл. катехизму і класич. мов в Укр. академ. г-зії, водночас дир. г-зії сестер василіянок (1906–09); проф. (від 1929), декан філос. ф-ту (1930–31) Греко-катол. богослов. академії. Від 1908 – радник Митрополичої греко-катол. консисторії. Один із лідерів Катол. русько-нар. союзу (від 1911 – Християн.-сусп. партія). У жовтні–листопаді 1918 – чл. Укр. Нац. Ради ЗУНР. Ред. «Служебника» (Л., 1925). Переклав з давньогрец. мови та видав із власною передмовою «Плютарха життєпись Перікля», упорядкував для учнів г-зій «Вибір з письм римских елєгіків Катулля, Тибулля, Проперція і Овідія» (обидва – Л., 1911). Автор праці «Граматика української церковнослов’янської мови сучасної доби в зв’язку з старослов’янською мовою: Фономорфологія» (Л., 1925).

Літ.: Світильник істини: Джерела до історії Укр. катол. богослов. академії у Львові 1928–1929–1944. Торонто; Чікаґо, 1973; Ювілейна книга української академічної гімназії у Львові 1878–1978. Філадельфія; Мюнхен, 1978.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2012