Карцев Роман Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карцев Роман Андрійович

КА́РЦЕВ Роман Андрійович (справж. – Кац Роман Аншелійович; 20. 05. 1939, Одеса) – артист розмовного жанру, актор. Нар. арт. РФ (1999). Лауреат 4-го Всесоюз. конкурсу арт. естради (Москва, 1970). Закін. Держ. ін-т театр. мист-ва (Москва, 1972). Приєднався до студент. театру «Парнас–2» (1960), де почав працювати з майбут. партнером по сцені В. Ільченком та автором текстів М. Жванецьким. Від 1963 – у Ленінгр. театрі мініатюр (нині С.-Петербург). Співзасн. Одес. театру мініатюр (1969). Від 1979 – у Моск. театрі мініатюр, де виступав у програмах «Пташиний політ», «Північне кабаре». Від 1992 дає сольні концерти. Брав участь у прем’єрах моновистави «Моя Одеса» М. Жванецького (1993, пам’яті В. Ільченка) і вистави «Зал очікування» С. Альтова (2002; обидві – Москва). У репертуарі – твори А. Чехова, Д. Хармса, М. Зощенка та ін. Виступав у театрі «Ермітаж» К. Райкіна і театрі естради в Москві.

Ролі: у кіно – Шкільний вчитель («Чарівний голос Джельсоміно», 1977, реж. Т. Лисиціан), Лефер («Дюма на Кавказі», 1979, реж. Х. Хажкасимов), Швондер («Собаче серце», 1988), Максиміліан Андрійович Поплавський («Майстер і Маргарита», 10 серій, 2005; обидва – реж. В. Бортко), Боярський («Биндюжник і король», 1989), Кравець Михайло («Посмішка Бога, або Чисто одеська історія», 2008; обидва – реж. В. Аленіков), Соломон («Небеса обітовані», 1991), Йосип Лозовський («Старі клячі», 2000; обидва – реж. Е. Рязанов).

Л. І. Саєнко

Стаття оновлена: 2012