Карюк Геннадій Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карюк Геннадій Гаврилович

КАРЮ́К Геннадій Гаврилович (05. 08. 1929, м. Новоросійськ, нині Краснодар. краю, РФ) – матеріалознавець. Д-р тех. н. (1982), проф. (1985). Премія РМ СРСР (1981, 1989). Закін. Новочеркас. політех. ін-т (РФ, 1953), де відтоді й працював; 1961–70 – заст. дир. з наук. роботи Ін-ту синтет. надтвердих матеріалів та інструментів Держплану УРСР; від 1970 – в Ін-ті проблем матеріалознавства НАНУ: 1982–94 – заст. дир. з наук. роботи, 1994–2000 – зав. відділу інструм. матеріалознавства; 2000–08 – зав. відділ. машинобудування та прогресив. технологій і гол. вчений секр. Академії інж. наук України (усі – Київ); від 2008 – проф. каф. технології машинобудування і конструювання тех. систем Житомир. технол. ун-ту. Фахівець у галузі інструм. матеріалів та тугоплавких з’єднань. Розробив нові конструкції інструментів для руйнування гірських порід та оброблення буд. матеріалів; створив ударностій. надтвердий матеріал на основі гексаніту; розробив та впровадив технологію виготовлення керам. бронежилетів.

Пр.: Сверхтвердые материалы. К., 1980; Неорганическое материаловедение в СССР // Материалы для освоения земных глубин. К., 1983; Высокопроизводительные инструменты из гексанита-Р. К., 1986 (співавт.); Физико-математическая теория процессов обработки материалов и технологии машиностроения. Ч. 3. Основы механической обработки неоднородных материалов. О., 2003 (співавт.).

Г. М. Виговський

Стаття оновлена: 2012