КАСІЯ́Н Василь Ілліч (20. 12. 1895(01. 01. 1896), с. Микулинці, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 26. 06. 1976, Київ) — графік, мистецтво­знавець і педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1943), нар. художник СРСР (1944), професор (1939). Дійсний член АМ СРСР (1947), Академії архітектури УРСР (1950). Держ. премії УРСР ім. Т. Шевченка (1964) та у галузі н. і т. (1971). Герой Соц. Праці (1974). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР УРСР (1947–51, 1963–67, 1967–71, 1971–75). Член АРМУ (1925), СХУ (1937, 1944–49 і 1962–68 — голова). Секр. СХ СРСР, чл. президії АМ СРСР. Служив 1915–18 в австро-угор. армії. 2 роки пере­бував в італ. полоні. 1923 прийняв громадянство СРСР, 1927 пере­їхав до УСРР. У Празі закін. Карлів університет (1924), АМ (1926; викл. В. Буковац, Я. Обровський, М. Швабінський), слухав лекції на філос. факультеті УВУ (1924–27). Від­тоді працював у Київ. худож. ін­ституті (з пере­рвою): 1944–76 — завідувач кафедри графіч. мистецтв, проф.; у Харкові: в Укр. полігр. ін­ституті: від 1930 — завідувач кафедри худож.-тех. оформле­н­ня книги; 1937–41 — завідувач кафедри графіки, в. о. заст. дир. з навч. та наук. роботи; 1942 — викладач в укр. від­ділен­ні Моск. худож. ін­ституту (м. Самарканд, Узбец. РСР); 1943–44 — викладач Ленінгр. ін­ституту живопису, скульптури та архітектури (м. Загорськ Моск. обл.); завідувач від­ділу образотвор. мистецтв ІМФЕ АН УРСР (Київ, 1955–62). У складі редколегії УРЕ (К., 1959–63). Керував редколегією з упорядкува­н­ня вид. «Тарас Шевченко. Мистецька спадщина» (К., 1961–63, т. 1–4). Брав участь в оформлен­ні зб. «Кобзар» (К., 1964). Учасник респ., всесоюз. та між­народних художніх ви­ставок від 1923. Для творчості К. характерні романт. під­несеність образів, екс­пресія штриха, ускладнені сюжетні ходи. Осн. техніки — офорт, глибокий і плоский друк, дереворит, літо­графія, суха голка, мецо-тинто. У станк. та ілюстратив. графіці роз­робляв нац. укр. тематику, перед­усім шевченкіану, ілюстрував літ. твори укр. класиків; створював порт­рети, плакати, екслібриси. Порт­рет К. (1973) виконав В. Бородай, над­гробок (1980) — О. Ковальов. 1978 встановлено Респ. премію його імені. У м. Снятин 1982 від­крито Касіяна В. Художньо-меморіальний музей. Серед учнів — В. Авраменко, Н. Божко, Н. Болдирева, В. Бунов, В. Бура-Мацапура, В. Вандаловський, Г. Гаркуша, О. Данченко, Г. Зубковський, В. Калуга, О. Капітан, А. Кожухов, Р. Ліпатов, В. Лопата, Н. Лопухова, Т. Лящук, О. Мікловда, О. Мікора, І. Селіванов, В. Чебаник, Г. Якутович.