КАС­СО́ Лев Аристидович (Кассо Лев Аристидович; 06(18). 06. 1865, Париж — 26. 11(09. 12). 1914, Санкт-Петербург) — російський право­знавець, політичний діяч. Походив із дворянської родини, яка мала великі землеволоді­н­ня у Бес­сарабській губернії. На­вчався у Школі права (Париж, 1883–85), Гайдельберзькому (Німеч­чина, від 1885) і Берлінському (закінчив 1889) університетах. В Університеті св. Володимира у Києві захистив магістерську дисертацію «Преемство наследника в обязательствах наследодателя» (1895) і докторську дисертацію «Понятие о залоге в современ­ном праве» (1898). Від 1892 працював у Юрʼєвському університеті (нині м. Тарту, Естонія); від 1895 — екс­траординарний професор кафедри цивільного права та судочинства Харківського університету; від 1899 — ординарний професор кафедри цивільного права Московського університету; водночас від 1908 — директор Ліцею памʼяті цесаревича Миколи (Москва). Досліджував про­блеми цивільного і спадкового права та права власності на землю. Від 1911 — міністр народного освіти Російської імперії. Дотримувався консе­рвативних політичних по­глядів, користувався довірою імператора Миколи ІІ. Зробив значний внесок у роз­виток початкової і середньої освіти (зокрема збільшив їхнє фінансува­н­ня), але водночас намагався обмежити університетську автономію: за­провадив практику при­значе­н­ня професорів, заборонив створе­н­ня студентських товариств, проведе­н­ня студентських зі­брань, звільняв або не затверджував неблагонадійних, з його по­гляду, викладачів. Ви­ступав проти шкіл із українською мовою на­вча­н­ня, пере­слідував українських науковців. 1911 на знак протесту проти діяльності К. 130 професорів і викладачів Московського університету на чолі з ректором О. Мануйловим подали у від­ставку. Л. Писаржевський пішов на знак протесту з Київського політехнічного ін­ституту.