Кастерін Микола Петрович

КАСТЕ́РІН Микола Петрович (01(13). 12. 1869, Городець Калуз. губ., Росія — 10. 03. 1947, Москва) — фізик. Доктор фізики (1905). Закін. Моск. університет (1892), де залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня і працював від 1894: від 1899 — приват-доцент теор. фізики. 1906–20 — у Новорос. університеті: завідувач кафедри фізики, водночас 1910 — декан фіз.-мат. ф-ту, 1910–12 — зав. Астрон., 1912–18 — Магніто-метеорол. обсерваторій; водночас від 1919 — проф. Хім.-фармацевт. ін­ституту, Ін­ституту приклад. хімії, 1920–21 — Фіз.-мат. ін­ституту (усі — Одеса). Від 1922 — у Моск. університеті: н. с. НДІ фізики, від 1941 — професор кафедри фізики. 1930–31 — консультант Центр. аеро­гідродинам. ін­ституту (Москва). Наукові дослідже­н­ня присвяч. пита­н­ням теорії поля, теорії світл. квантів, ліпман. кольор. фото­графії та дис­персії світла, електромагніт. роз­по­всюдже­н­ня звук. хвиль у неоднорід. середовищах, аеродинаміки вихрового руху. Виявив аномал. дис­персію звуку в неоднорід. середовищі; закономірності період. структур (неоднорід. середовищ). За­пропонував вібрац. метод ви­пробува­н­ня міцності посудини, матем. теорію терміч. стійкості керам. труб. Заперечував теорію від­носності Айнштайна, висуваючи натомість власну альтернат. теорію, побудов. на класич. принципах Дж.-К. Максвел­ла. Спів­працював із видавництвом «Mathesis» (Одеса), для якого пере­клав з нім. мови «Курсъ физики» Г.-А. Лоренца (у 2-х т., 1910).

Завантажити статтю