Кастро Рус Фідель-Алехандро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кастро Рус Фідель-Алехандро

КА́СТРО РУС Фідель-Алехандро (Castro Ruz Fidel Alejandro; 13. 08. 1926, м-ко Біран, провінція Ор’єнте, Куба) – кубинський політичний діяч. Герой Рад. Союзу (1963). Ленін. премія «За зміцнення миру між народами» (1961). Держ. нагороди СРСР. Ордени Ярослава Мудрого (1999) і «За заслуги» 1-го ступ. (2010). Закін. Гаван. ун-т (1950). Відтоді працював адвокатом у Гавані. Вступив до Партії кубин. народу (ортодоксів). Не був затверджений її кер-вом канд. у депутати на виборах 1952 через радикал. погляди. Після встановлення на Кубі диктатури генерала Ж. Батісти у липні 1953 організував зброй. виступ, який закінчився невдачею. У жовтні того ж року засудж. до 15-ти р. тюрем. ув’язнення. 1955 амністований, виїхав у Мексику і розпочав підготовку до нового повстання. У грудні 1956 на чолі невеликого загону революціонерів висадився у провінції Ор’єнте й розгорнув широку партизан. боротьбу, яка завершилася поваленням режиму Ж. Батісти в січні 1959. Від лютого 1959 – прем’єр-міністр, від 1965 – 1-й секр. КП, від 1976 – головнокомандувач, голова Держ. ради та РМ Куби. 1961 оголосив про соціаліст. характер революції та ініціював перетворення Куби в однопарт. соціаліст. республіку. Зближення з СРСР, а також націоналізація великих підпр-в і банків, що належали переважно американцям, спричинили конфлікт із США, які 1962 ввели ембарго на торгівлю з Кубою і домоглися її виключення з ОАД. У свою чергу К. Р. надавав активну допомогу революціонерам у т. зв. країнах третього світу, зокрема направляв кубин. військовиків у Анґолу, Ефіопію, Нікараґуа, Ґренаду. Після аварії на ЧАЕС з його ініціативи 1990 на Кубі запроваджено програму з оздоровлення та лікування укр. дітей. 2006 через хворобу передав владні повноваження своєму братові Раулю.

Літ.: T. Szulc. Fidel: A Critical Portrait. London, 1987; Бородаев В. А., Леонов Н. С. Фидель Кастро. Политическая биография. Москва, 1999; Гавриков Ю. П. Фидель Кастро. Неистовый команданте Острова свободы. Москва, 2006.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2012