Касьянов Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Касьянов Олександр Олександрович

КАСЬЯ́НОВ Олександр Олександрович (Касьянов Александр Александрович; 17(29). 08. 1891, с. Болобоново, нині Нижньогород. обл., РФ – 13. 02. 1982, м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ) – російський композитор, педагог, музично-громадський діяч. Проф. (1957). Нар. арт. СРСР (1971). Премія РРФСР ім. М. Глінки. Закін. Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1917; кл. композиції М. Соколова, фортепіано – С. Ляпунова). Від 1918 – у м. Горький: один із засн. Нар. консерваторії (згодом – муз. технікум), де працював викл. (1918–21, 1926–31), дир. (1921–24); зав. муз. частини театру драми ім. М. Горького (1924–49), викл. Консерваторії (від 1951). Голова правління Горьков. відділ. СК РРФСР (1951–60). Про К. знято фільми «Життя моє – музика» (1975), «Композитор Олександр Касьянов» (1977). Його ім’ям названо вулицю в Нижньому Новгороді.

Тв.: опери – «Степан Разін» (1939; 2-а ред. – 1953; 3-я ред. – 1977), «Партизанка» (1941), «Фома Гордєєв» (1946; 2-а ред. – 1966), «На далекій Півночі» (1947), «Єрмак» (1957); для хору – кантата «Валерій Чкалов» (1952), 3 хори а капела на сл. О. Пушкіна (1972); для симф. оркестру – «Увертюра на російські теми» (1943), сюїта «Лісова пісня» за мотивами однойм. драми Лесі Українки (1944); для фортепіано – 7 сонат (1917–71), 24 прелюдії (1968), «Балада» (1970), «Скерцо» (1971); для скрипки, віолончелі та фортепіано – «Тріо на чуваські теми» (1933); обробки нар. пісень; романси; музика до вистав.

Літ.: Угрюмов Н. А. Касьянов. 1957; Елисеев И. А. А. Касьянов. 1973 (обидві – Москва).

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2012