Катакомбна культурно-історична спільність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Катакомбна культурно-історична спільність

КАТАКО́МБНА КУЛЬТУ́РНО-ІСТОРИ́ЧНА СПІ́ЛЬНІСТЬ – група археологічних культур середнього бронзового віку. Датована у межах 27–21 ст. до н. е. Її пам’ятки поширені у степ. і лісостеп. смугах від лівобережжя Волги та Кавказу до Дніпра й пониззя Дунаю. Представлена числен. похованнями в могилах-курганах, облаштованих у катакомбах. Тілопокладення (зібгані або випростані) переважно на правом у боці чи спині. Супровід. інвентар: глиняний, зрідка дерев’яний посуд, знаряддя праці, прикраси, вохра, жарівниці, у сх. регіонах трапляються також курушки та черепи і кінцівки бика й вівці. Відомі поодинокі поселення на низьких терасах, зрідка на горбах. Житла – напівземлянки, інколи з кам’яною основою, та наземні, прямокутні чи овальні. Кераміка переважно плоскодонна, з шнуровою, гребінц. та прокресленою орнаментаціями, лінійно-кутовими й заокругленими візерунками у стилі катакомб. бароко. Виявлено також різноманітні бронз. знаряддя праці та зброю, прикраси з бронзи, срібла, кістки і фаянсу. Прикметні кам’яні молотки, зокрема з орнаментом, кременеві наконечники стріл і дротиків. У складі К. к.-і. с. виокремлюють донец., харків.-воронез., дніпров.-азов., передкавказ. культури та інгульську культуру. Основа госп-ва – мобільне скотарство, забезпечене коліс. транспортом. К. к.-і. с. виникла внаслідок трансформації ямної культурно-історичної спільності, зумовленої внутр. розвитком і посиленими контактами з землероб.-скотар. культурами передньоазій. кола, насамперед Кавказу. Останні сприяли актив. формотворчості та створенню оригін. типів у матеріал. і духов. культурі насел. К. к.-і. с., приналежного до індоіран. гілки індоєвропейців.

Літ.: Братченко С. Н., Шапошникова О. Г. Катакомбная культурно-историческая общность // Археология Укр. ССР. Т. 1. К., 1985.

С. Н. Братченко

Стаття оновлена: 2012