Калабалін Семен Панасович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калабалін Семен Панасович

КАЛАБА́ЛІН Семен Панасович (21, за ін. даними – 14. 08. 1903, с. Сулимівка, Полтавщина – 24. 06. 1972, с. Клеменово, похов. у м. Єгор’євськ Моск. обл.) – педагог. Закін. Харків. с.-г. (1927) та Полтав. пед. (1932) ін-ти. Вихованець А. Макаренка. Працював у вихов. закладах, очолюваних ним, був послідовником його вчення. 1935 у Вінниці організував колонію для рецидивістів. Очолював навч.-виховні частини трудових вихов. колоній, зокрема у Вінн. обл., дит. будинки у Київ. обл., Москві та обл., а також у Грузії. Під час 2-ї світ. війни служив у військ. контррозвідці, виконував таємні завдання в тилу ворога. Цей період його діяльності висвітлено у кн. «Тайны Лубянки» О. Хінштейна (Москва, 2008). Працюючи в закладах закритого типу, значну увагу приділяв неформал. спілкуванню вихованців з людьми, розширенню їхніх зв’язків з природою і соц. середовищем. Написав автобіогр. кн. «Бродячее детство» (Москва, 1968). К. – прототип Семена Карабанова у «Педагогической поэме» А. Макаренка. Його ім’ям названо вулицю в Єгор’євську.

Літ.: Вигдорова Ф. А. Дорога в жизнь. Это мой дом. Черниговка. Повести. Москва, 1961; Морозов В. В. Педагогика бродячего детства (к 100-летию со дня рожд. С. А. Калабалина) // Беспризорник. 2003. № 4; Шилов В. Человек из легенды // Сибир. огни. 2010. № 1.

С. Г. Карпенчук

Стаття оновлена: 2012