Калачинський Михась - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калачинський Михась

КАЛАЧИ́НСЬКИЙ Михась (Михайло Іванович; Калачынскі Міхась; Міхаіл Іванавіч; 30. 12. 1916(12. 01. 1917), с. Крупки, нині місто Мінської обл. – 10. 08. 1990, Мінськ) – білоруський поет, перекладач. Чл. СП СРСР (1940). Закін. курси при Комуніст. ін-ті журналістики (Мінськ, 1936). Працював у СП Білорусі; 1960–78 – гол. ред. ж. «Беларусь». Автор зб. «Сонца ў блакіце» (1949), «У вялікім паходзе» (1952), «Прыпар» (1956), «Сосны і дзюны» (1960), «Гронка рабіны» (1964), «За палямі, за лясамі» (1969), «Кніга дружбы» (1975), «Суквецце» (1977), «Ля берагоў запаветных» (1983). Осн. теми творчості – 2-а світ. війна, любов до рідної природи, праця, боротьба за мир і дружбу між народами. Писав також для дітей. Перекладав з рос., укр., литов., болгар., монгол. мов. До 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка написав вірш «Жывы Тарас». Переклав низку поезій М. Рильського (присвятив йому вірш «На Свіслачы»), М. Бажана, А. Малишка, В. Сосюри, П. Тичини. Окремі твори К. укр. мовою переклали М. Нагнибіда, Є. Бандуренко, Б. Степанюк, О. Ющенко та ін.

Тв.: укр. перекл. – [Вірші] // Пісні з Білорусі. 1957; Ровесники. 1965; [Вірші] // Білоруська радянська поезія: Антологія. Т. 2. 1971; [Вірші] // Лісова колиска. 1979 (усі – Київ).

Г. П. Півторак

Стаття оновлена: 2012