Крим Соломон Самійлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крим Соломон Самійлович

КРИМ Соломон Самійлович (25. 04(07. 05). 1867, за ін. даними – 25. 08(06. 09). 1868, м. Феодосія, нині АР Крим – 09. 09. 1936, маєток Крим побл. м. Тулон, Франція) – політичний діяч, підприємець, меценат. З походження караїм. 1884 закін. Феодос. г-зію і вступив на юрид. ф-т Моск. ун-ту, однак згодом перевівся у Петров.-Разумов. с.-г. академію побл. Москви, де здобув фах агронома. Очолював с.-г. т-во (мав землеволодіння у Феодос. пов.), входив до скла­ду Таврій. с.-г. ради й Імператор. т-ва садівництва, займався бан­ків. діяльністю. Написав низку праць з проблем вирощування та зберігання винограду, серед яких – «Виноградарство в Феодосийском уезде» (C.-Петер­бург, 1893), «Новый способ сохранения винограда и физиологичес­кие его основы» (Сф., 1907).

Іні­ціював і фінансував створення 1897 у Феодосії першої публіч. б-ки, влас. коштом утримував 2 лікарняні відділення. Допоміг ху­дожнику І. Айвазовському склас­ти заповіт, за яким його твор. спадщина залишилася у власно­сті міста. Обирався почес. миро­вим суддею Феодосії, чл. Феодос. міської думи (від 1898), глас­ним Феодос. повіт. і Таврій. губерн. земств, депутатом 1-ї (1906) і 4-ї (1912–17) Держ. дум Рос. імперії від партії кадетів. Учасник 1-го Всерос. нац. караїм. з’їзду в м. Євпаторія (нині АР Крим, 1910). Від 1912 – чл. Таврій. губерн. вченої архів. комісії. Спри­яв вид. праці Л. Симиренка «Крым­ское промышленное пло­доводство» (т. 1, Москва, 1912). Один з ініціаторів створення, постій. чл. і голова опікун. ради Таврій. ун-ту в Сімферополі. Піс­ля Лютн. революції 1917 підтри­мав Тимчас. уряд, був комісаром мін-ва землеробства Росії. У листопаді 1918 признач. головою Крим. крайового уряду та міністром землеробства і держ. маєт­ностей Криму.

На цій посаді, з одного боку, розраховував на підтримку військ Антанти і Добровол. армії генерала А. Де­нікіна, з ін. – намагався реалізувати демократ. програму пар­тії кадетів. Провів грош. реформу (грош. знаки друкували у Фео­досії та Сімферополі), робив спроби стабілізувати екон. ситуацію. Після вступу більшов. військ до Криму в квітні 1919 емі­грував до Греції, згодом – до Франції. Закін. Вищу с.-г. школу в м. Монпельє. Працював на Рос. зоол. станції в м-ку Віллафранж, у Ін-ті Пастера в Парижі. Засн. (1923), почес. голова Караїм. т-ва у Франції. Опублікував зб. фольклор. матеріалів «Легенды Крыма» (Париж, 1925). К. встановлено мемор. дошки в Сімферополі, де його ім’ям також наз­вано вулицю, та Феодосії.

Літ.: Крымское краевое правительство в 1918/19 гг. // Крас. арх. 1927. Т. 3(22); Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории граждан­ской войны в Крыму. Сф., 1997; 2008; Уряди України у ХХ ст.: Наук.-докум. вид. К., 2001; Кизилов М. Б. Соломон Крым в воспоминаниях современника: мемуары Винцентия Томашевича (1909–1915) // Истор. наследие Крыма. 2005. № 10.

С. О. Єфимов

Стаття оновлена: 2014