Каледін Олексій Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каледін Олексій Максимович

КАЛЕ́ДІН Олексій Максимович (12(24). 10. 1861, х. Каледіна станиці Усть-Хоперська, нині Волгогр. обл., РФ – 29. 01(11. 02). 1918, м. Новочеркаськ, нині Ростов. обл., РФ) – військовий і політичний діяч. Закін. Михайлів. артилер. уч-ще (1882), Микол. академію Генштабу (1889). Під час 1-ї світ. війни – командувач 8-ї армії Пд.-Зх. фронту, яка відзначилася у ході Брусилов. прориву 1916, генерал від кавалерії (1916). Після Лютн. революції 1917 виступив проти «демократизації армії». Наприкінці травня 1917 звільнений з посади командувача і признач. чл. Військ. ради, у червні того ж року в Новочеркаську на Великому військ. крузі обраний отаманом Війська Донського й очолив Донський військ. уряд. Після більшов. перевороту 1917 не визнав Раднаркому, запровадив воєн. стан і перебрав на себе владу в Обл. Війська Донського. Голова Пн.-Сх. союзу козачих військ, горців Кавказу та вільних народів степів, створ. з метою врятувати Дон і Пн. Кавказ від більшовизму. Прихильно ставився до союзу Дону й України. Підтримував контакти з УНР, домовився про взаєм. пропуск військ. частин, що поверталися з фронтів. Віддав наказ козачим частинам надавати допомогу укр. народу в боротьбі з більшовиками. Погодився на пропозицію Ген. секретаріату УЦР щодо утворення заг.-рос. федератив. уряду. Разом із генералами Л. Корніловим та М. Алексєєвим у грудні 1917 став чл. керів. органу антибільшов. заг.-рос. уряду – Донської громад. ради. Після поразки від більшовиків віддав наказ військам залишити Дон і покінчив життя самогубством.

Літ.: Мельников Н. Каледин. Мадрид, 1968; Українська Центральна Рада: Док. і мат. Т. 1. К., 1996; Смирнов А. Вожди белого казачества. Атаман Каледин. С.-Петербург, 2003.

А. О. Буравченков

Стаття оновлена: 2012