Кримінальне право - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кримінальне право

КРИМІНА́ЛЬНЕ ПРА́ВО – галузь права, яка є системою загальнообов’язкових, законодавчо встановлених і забезпечуваних державою правових норм, що визначають, які діяння є кримінальними правопорушеннями (злочинами), та заходи кримінально-правового впливу, що можуть застосовуватися внаслідок їхнього вчинен­ня. Осн. джерело К. п. – Кримінал. кодекс України.

У його Заг. частині окреслено норми, які визначають основи кримінал. відповідальності, гол. положен­ня про злочин, покарання, його види, порядок застосування тощо; в Особл. – діяння, за які передбачена кримінал. відпові­дальність. К. п. України забезпечує охорону прав і свобод лю­дини та громадянина, власності, громад. порядку й безпеки, довкілля, конституц. устрою Украї­ни від злочин. посягань.

Його функції: охоронна – захист сусп. відносин (соц. цінності, блага, інтереси) від злочин. посягань; регулятивна – регламентація пев­ної частини сусп. відносин (кри­мінал.-правових) шляхом встановлення прав і обов’язків су­­б’єктів цих відносин; виховна – сприяння формуванню правової свідомості та правової культури, що є одним із засобів запобігання злочинам, зміцнення законності й правопорядку. Предмет К. п. як галузі права України – сусп. відносини, що виникають між відповід. органами держ. влади та суб’єктом злочину з моменту вчинення ним кримінал. правопорушення.

За період незалежності України пострад. кримінал. законодавство поступово перетворюється в укр. європ. кримінал. законодавство. Про це свідчать зміни, започатк. із прийняттям нового Кримінал. кодексу України 2001. На відміну від Кримінал. кодексу УРСР 1960, у ньому знайшли відображення ін-ти мно­жинності (повторність, сукупність, рецидив) злочинів, звіль­нення від кримінал. відповідальності, особливості кримінал. відповідальності та покарання неповно­літніх. Нове розуміння отримала законодавчо визначена система видів злочину, де поряд із критерієм сусп. небезпечності запроваджено критерій розміру встановленого осн. покарання у вигляді штрафу.

Передбачено нові, не притаманні рад. системі, види покарання: громад. роботи, арешт, обмеження волі, служб. обмеження для військовослужбовців. Виокремлено у самост. розділи положення про особу, яка підлягає кримінал. відповідальності (суб’єкт злочину), вину та її форми, співучасть, обставини, що виключають злочинність діяння, судимість, примус. заходи вихов. характеру. Особл. частина Кримінал. кодексу Украї­ни, порівняно із Заг., не набула таких знач. змін. Так, у ній, з ура­хуванням розвитку сусп. відносин, законодавчо урівняно всі форми власності щодо кримінал.-правової охорони, а також виокремлено у самост. розділи злочини проти статевої свободи й недоторканості, довкілля, безпеки вироб-ва, руху й експлуатації транспорту, громад. порядку та моральності, злочи­ни у сферах охорони держ. таємниці, недоторканності кордо­нів, забезпечення призову й мо­білізації, використання комп’ю­тер. систем і мереж. Більш ніж десятиріч. період дії чинного Кримінал. кодексу України (з урахуванням понад ста законів про внесення змін і доповнень до нього) довів актуальність та відповідність стану сусп. відносин більшості його осн. положень, які мають характер принципів права.

Найважливіші з по­гляду законодавця положення К. п. закріплено у статтях Конституції України, серед них – принципи законності, гуманізму, рівності громадян перед законом, індивід. характеру відповідальності, винної відповідаль­ності, презумпція знання кримінал. закону. Принцип законності знаходить свій прояв у К. п. у вигляді декількох положень: законодавство України про кри­мінал. відповідальність становить Кримінал. кодекс України, що ґрунтується на Конституції України та заг.-визнаних принципах і нормах міжнар. права; злочинність діяння, а також його караність та ін. кримінально-правові наслідки визначає тільки цей кодекс; застосування закону про кримінал. відповідальність за аналогією заборонено. Принцип справедливості вимагає від законодавця та правозастосувача давати су­спільно небезпеч. діянню належну й адекватну оцінку як при вирішенні питання про його кри­міналізацію та пеналізацію, так і у процесі застосування кримінал. закону (при кримінал.-пра­вовій кваліфікації та призначен­ні заходів кримінал.-правового впливу). Гуманізм як принцип К. п. передбачає насамперед реалізацію на рівні кримінал. закону конституц. припису що­до людини як найвищої соц. цінності, а також забезпечення засобами кримінал. права ін. прав людини (особистих, грома­дян., екон. тощо).

Ще один аспект – закріплення в законі та застосування судами заходів кримінал.-правового впливу (при­значення покарання і звільнення від нього, застосування примус. заходів або лікування) виключно для досягнення цілей, передбачених законом. Принцип рівності всіх перед законом у К. п. визначений встановленням єдиної підстави кримінал. відповідальності особи – вчиненням нею суспільно небезпеч. діяння, що містить склад злочину, передбаченого кримінал. законом. Принцип персон. відповідальності передбачає, що вона завжди настає для кон­кретно визначеної фіз. особи (а не колектив. утворення – родини, общини, злочин. орг-ції) вна­слідок її особистого діяння. Не менш важливе значення має й принцип відповідальності лише за наявності вини особи (у фор­мі умислу або необережності).

Об’єктивне ставлення у вину (притягнення до відповідальності за невинне діяння) зруйнувало б саму основу К. п. Украї­ни, його фундам. засади. За період чинності Кримінал. кодексу України 2001 він зазнав числен. змін, більшість з яких стосувалася окремих елементів механізму кримінал.-пра­вового регулювання. Осн. тенденціями є посилення покарання за окремі злочинні прояви та збільшення спец. складів злочинів (використання дитини для жебракування, незаконне збагачення, фальсифікація лікар. засобів і їхній обіг). Водночас ухвалено низку законів, що змінили окремі базові характеристики Кримінал. кодексу України, зокрема 2008 лібералізовано значну кількість санкцій, 2011 декриміналізовано 16 видів зло­чинів у сфері госп. діяльності, серед яких – контрабанда товарів, порушення порядку ведення госп. діяльності та діяльності з надання фінанс. послуг, фіктивне банкрутство, розміщення цінних паперів без реєстрації їхнього випуску, примушуван­ня до антиконкурент. узгоджених дій, незаконні дії щодо приватизац. паперів.

Також у новій редакції спец. закону змінено порядок застосування амністії (унеможливлено звільнення на цій підставі від кримінал. відповідальності). З огляду на міжнар. зо­­бов’язання суттєво оновлено законодавчу базу кримінал.-пра­­вової протидії корупції: з’яви­лися окремі склади злочинів у сфері діяльності юрид. осіб при­ват. права, поняття «хабар» замінено на «неправомірну вигоду». Надзвичайно дискусійними є зміни, пов’язані із введенням спец. конфіскації як окремо­го ін-ту К. п. із регламентацією у Заг. частині Кримінал. кодексу України, а також запроваджен­­ня ін-ту застосування щодо юрид. осіб заходів кримінал.-правового характеру. Вони актуалізують проблеми визначен­ня відповідальності у К. п., її під­став, суб’єктів і змісту кримінал.-пра­­вових відносин.

Осн. наук. школи з К. п. в Україні сформувалися у Києві, Харкові та Львові. Напрями їхніх до­­слідж.: проблеми об’єкта злочину, суб’єкта кримінал. відповідальності, злочин. наслідків, співучасті, злочинів проти безпеки дорож. руху й експлуатації транспорту; кримінал.-правова охорона громад. безпеки і нар. здоров’я, довкілля, правоохорон. діяльності, системи оподаткування; кримінал.-правова політика України, протидія корупції, незакон. обігу наркотич. засобів; порівнял. аналіз кримінал. законодавства України та ін. держав, екон.-кримінол. теорія детінізації економіки; виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі (Київ); проблеми складу злочину та його елементів, обставин, що виклю­чають злочинність діяння, теор. проблеми причинно-наслідк. зв’язку в кримінал. праві; конт­роль за злочинністю, детермінація та попередження злочинів, зокрема у сфері економіки та вчинених окремими категоріями суб’єктів; кримінал.-правова охорона громад. безпеки, держ. фінансів України, протидії тероризму; проблеми кримі­нал.-правової кваліфікації; акту­ал. проблеми виконання покарань (Харків); проблеми кодифікації кримінал. законодавства, кримінал. відповідальності, осуд­ності та неосудності (Львів).

В. О. Гацелюк, Т. І. Созанський

Стаття оновлена: 2014