Калина Зоя Мануїлівна — Енциклопедія Сучасної України

Калина Зоя Мануїлівна

КАЛИ́НА Зоя Мануїлівна (21. 12. 1908, Київ – 06. 04. 1990, там само) – музикознавець, педагог. Чл. СКУ. Лауреатка Всесоюз. конкурсу фольклористів (Москва, 1946). Навч. у Г. Нейгауза (1918–22). Закін. Київ. консерваторію (1940) та вечірню консерваторію при ній (1935; кл. вокалу В. Каріна). Від 1936 – викл. муз. школи, згодом вечір. консерваторії; від 1940 – лекторка і муз. ред. філармонії (усі – Київ). Від 1945 – в ІМФЕ АН УРСР (Київ): 1947–49 – зав. відділу муз. фольклору. 1949–64 виступала у муз. лекторіях. 1964–76 – викл. Київ. дит. муз. школи № 27. Від 1976 – на творчій роботі. Записувала нар. пісні Київщини, Донбасу, Закарпаття (зокрема уклала зб. «100 песен Закарпатья»). Авторка ст. «Советская украинская народная песня» («Сов. музыка», 1947, № 4).

Статтю оновлено: 2012
Цитувати статтю
А. І. Муха . Калина Зоя Мануїлівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10461 (дата звернення: 06.03.2021).