Калиниченко Яків Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калиниченко Яків Якович

КАЛИНИЧЕ́НКО Яків Якович (25. 11. 1869, м. Переяслав Полтав. губ., нині Переяслав-Хмельницький Київ. обл. – 15. 12. 1938, м. Рязань, РФ) – живописець. Чл. Асоц. художників рев. Росії (1925). Засл. діяч мист-в РФ (1932). Навч. у Київ. столярно-різьбяр. майстерні (від 1883), Моск. уч-щі живопису, скульптури та арх-ри (1889–97; викл. С. Коровін), С.-Петербур. АМ (1897–1902; викл. В. Маковський). 1902 висланий у Рязан. губ. 1910–16 – розпорядник виставок Моск. т-ва художників. Від 1917 – у Рязані: організатор худож. виставок, засн. худож. школи, 1918–22 – чл. Колегії охорони пам’яток мист-ва і старовини губерн. відділу нар. освіти, викл. худож. уч-ща. Учасник мист. виставок у Москві – студент. та т-ва шанувальників мист-ва від 1889, у С.-Петербурзі, Нижньому Новгороді, Вільнюсі, Калузі, Орлі, Тамбові, Самарі, Казані, Омську, Рязані, Римі (1911). Роботи К. на рев. тематику – «Етап» (1893), «Думи біля пічки» (1895), «Перед обшуком» (1905), «Смертниця» (1907) – були заборонені у цар. Росії; етюди та ескізи, присвяч. політ. подіям 1905, – знищені. Автор низки портретів учителів, лікарів, митців і робітників (1920–30-і рр.) та творів: «Осіння елегія» (1902), «Курсистка» (1904), «Прощання К. Рилєєва з дружиною» (1925). Окремі роботи зберігаються у Рязан. ХМ, Держ. центр. музеї сучас. історії Росії та ДТГ (Москва). (Див. іл. на с. 169).

Літ.: Репкин А. Яков Яковлевич Калиниченко. Рязань, 1958.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2012