Калинівка
Визначення і загальна характеристика
КАЛИ́НІВКА — місто Вінницької області, райцентр. Міськраді підпорядк. с-ща Калинівка Друга та Рівнинне, с. Прилуцьке. Знаходиться на р. Жердь (притока Десни, бас. Південного Бугу), за 198 км від Києва, за 26 км від обл. центру та за 12 км від залізнич. ст. Калинівка-2. Площа 9,8 км2. Насел. 20 061 особа (2001, складає 101,6 % до 1989), переважно українці. Побл. К. виявлено поселення черняхів., трипіл., ранньословʼян. культур, а також рештки стародав. земляних укріплень. Низка дослідників вважає, що К. засн. у 17 ст. Зокрема відомо, що 1635–45 князь С. Варшицький заснував нинішнє передмістя К. — с. Варшиця. Назву міста повʼязують з імʼям польс. магната Калиновського; за ін. версією тлумачать тим, що воно було рясно заквітчане кущами калини. Вперше згадується у писем. джерелах 1774. Тоді тут налічувалося 44 двори, в яких проживало 143 особи. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. К. входила до Вінн. пов. Поділ. губ. Чорний ліс побл. села був базою загонів У. Кармелюка. У 18 ст. належало графу Холоневському, від 1836 — І. Собещанському. 1860 Калинів. маєток купив нім. підприємець Л. Вальков. Прокладення 1871 залізниці Київ–Одеса сприяло розвитку промисловості. Згодом тут почали працювати цукр. і винокур. заводи. За короткий час К. розбудовано та віднесено до категорії м-чок. У 2-й пол. 19 ст. у К. відбувалося щорічно 4 ярмарки. 1885 відкрито церк.-парафіял. школу, 1902 — міністер. 2-класне училище. 1897 у К. мешкало бл. 3,2 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 1923 — райцентр, від 1932 — у складі Вінн. обл. Від 1938 — смт. Від 22 липня 1941 до 14 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У центрі гітлерівці влаштували ґетто, на околиці — табір для військовополонених. 1969 до К. приєднано села Варшиця, Вільхова, Шевченківка. Від 1979 — місто рай. значення. 1959 у К. мешкало бл. 6,2 тис., 1979 — 17,4 тис., 1999 — 21 тис. осіб. Гол. підприємства: ЗАТи — «Калина» (швейні вироби), «Калинів. маш.-буд. завод», ТОВ «Калинів. експерим. завод деревин. матеріалів», ВАТи — «Вінніфрут», «Калинів. ремонтно-мех. завод», «Калинів. рай. підприємство “Агромаш”». У К. — 3 заг.-осв. школи, технікум побут. обслуговування насел., ПТУ № 21; Будинок культури, Будинок культури і техніки Калинів. маш.-буд. заводу, 7 б-к, дит. муз. школа; центр. рай. лікарня; 2 ДЮСШ; відділ. 6-ти банків. Виходить г. «Прапор перемоги». Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ. 2000 збудовано собор преподоб. Параскеви Сербської. Архіт. памʼятка — Святопокров. церква (1891). Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак на місці масових розстрілів нацистами євреїв і комуністів. Серед видат. уродженців — майстриня худож. розпису Л. Соболь. У К. вчителювала письменниця, журналістка, перекладачка М. Пилинська. 1998 присвоєно звання почес. громадянина міста нар. арт. РФ В. Нікітенку.
Літ.: Калинівка: Земля, до якої повертаються люди: Документ. нарис. В., 1997.
Л. В. Восковнюк, О. А. Юрчишина
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
