Калинкін Іван Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калинкін Іван Олексійович

КАЛИ́НКІН Іван Олексійович (23. 06. 1935, с. Челдаєво Ульянов. обл., РФ) – ерзя-мордовський поет. Чл. СП РФ (1976). Нар. поет Мордовії (1990). Держ. премія Мордовії (1990). Навч. в Ардатов. культурно-просвіт. школі (Мордовія, 1955–56), закін. ВПШ у м. Горький (нині м. Нижній Новгород, РФ, 1970). Працював у редакціях рай. і респ. газет; 1975–84 – гол. ред. літ.-худож. та громад.-політ. ж. «Сятко» («Іскра»); 1984–2000 – голова правління СП Мордовії (м. Саранськ). Автор поет. зб. «Маней пиземе» («Сліпий дощ», 1972), «Сырнень сюлмо» («Золотий вузол», 1974), «Лемзеркс чире» («Черемховий берег», 1977), «Васолонь килангсо» («На дальній дорозі», 1988), «Кизэнь менель» («Літнє небо», 1992). Значною подією в мордов. літ-рі став його роман у віршах «Ава ды лей» («Жінка і річка», 1995). У творчості звертається до істор., громадян. та етично-морал. тем. Пісні, напис. на слова К., звучать із самодіял. та професій. сцен, на радіо. Переклав ерзя-мордов. мовою низку віршів В. Сосюри, С. Руданського (опубл., відповідно, у зб. перекладів мовами народів світу «Любіть Україну», 1998, та «Повій, вітре, на Вкраїну…», 2003; обидві – Київ), П. Тичини, В. Лучука, Ю. Стадниченка.

К. Д. Хоменко

Стаття оновлена: 2012