Калинович Іван Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калинович Іван Олександрович

КАЛИНО́ВИЧ Іван Олександрович (27. 05. 1893, м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 26. 04. 1973, м. Елізабет, шт. Нью-Джерсі, США) – громадський діяч, видавець. На поч. 1914 вступив до Константинів. військ. уч-ща (Київ). Від 1915 – на фронті, служив у різних частинах рос. армії. Під час Визв. змагань 1917–21 – полковник Армії УНР, учасник Першого Зимового походу (1919–20); старшина, від квітня 1921 – пом. ком-ра кінної сотні полку ім. Костя Гордієнка. Після переходу Армії УНР на тер. Польщі був інтернований у таборі м. Вадовиці, згодом з невеликою групою старшин переведений до табору в м. Стржалкув. 1922 виїхав до Чехо-Словаччини, де навч. в Укр. госп. академії у Подєбрадах (1922–27). Один із засн. прогетьман. гуртка «Союз студентів-хліборобів» (1922). Від 1927 займався городництвом і молочарством; від 1929 – повіт. агроном т-ва «Сільський господар» у м. Золочів (нині Львів. обл.). Рятуючись від політ. переслідування за активну нац.-просвіт. діяльність серед укр. насел., 1930 переїхав на Закарпаття, учителював. 1939 – учасник бойових дій у Карпат. Україні. Перебував під наглядом угор. поліції, заарешт., ув’язнений у концтаборі. Після звільнення виїхав до Німеччини. Належав до ближчого кола П. Скоропадського, публікувався у вид. «На відсіч!» (1939–40). Відп. ред. часопису «Українська дійсність» (Берлін, 1940–45). Після 2-ї світ. війни працював у Мюнхені; згодом виїхав до США, де оселився у м. Мейплвуд (шт. Нью-Джерсі). Був активним в укр. житті, зокрема дописував до укр. еміграц. преси. Архів К. зберігається в УВАН (США).

Літ.: Вакуловський В. Полковник УВК інженер Іван Калинович // Укр. козацтво. 1973. Ч. 3(25); Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). К., 2007. Кн. 1; Кулеша Н. Калинович Іван // Укр. журналістика в іменах. Вип. 16. Л., 2009.

Н. М. Кулеша

Стаття оновлена: 2012