Калиш Анастасій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калиш Анастасій

КА́ЛИШ Анастасій (28. 03. 1875, с. Барані Перетоки, нині Перетоки Сокал. р-ну Львів. обл. – 13. 09. 1930, Львів) – церковний і громадський діяч. 1890 вступив до новіціяту ЧСВВ у Добромил. монастирі (нині Старосамбір. р-н Львів. обл.), де розпочав гуманіст. і ритор. студії. Продовжував освіту у василіян. школах, вивчав філософію у Лаврові (нині Старосамбір. р-н), богослов’я у Кристинополі (нині м. Червоноград Львів. обл.) і Кракові. 28 липня 1895 склав довічні чернечі обіти, 28 серпня 1898 прийняв ієрей. свячення. Був ігуменом монастирів у Кристинополі (1902–04) та Лаврові (1909–14). Під час 1-ї світ. війни перебував у Австрії. Від 1917 – консультор Провінц. управи ЧСВВ. 1918 виїхав до Кам’янця-Подільського (нині Хмельн. обл.), аби відновити ЧСВВ на Поділлі, мав намір збудувати церкву й монастир. Від 1920 – у Львові. Обраний того ж року протоігуменом, отримавши повноваження гол. настоятеля-архімандрита ЧСВВ. 1921 відвідав василіян. місії у Канаді й Бразилії. Сформував у Лаврові групу високоосвічених професорів з доктор. ступ., здобутими в Римі й Іннсбруку (Австрія); відновив монастир у Добромилі; доклав зусиль для розвитку друкарства у м. Жовква (нині Львів. обл.); сприяв реформуванню василіян. монастирів на Закарпатті, в результаті чого постала окрема Святомикол. провінція ЧСВВ. Переклав з нім. мови кн. М. Мешлера «Пресв. Діва Марія. Її чудесне життя і блаженне Успіння» (Жовква, 1926).

О. Ф. Сидор

Стаття оновлена: 2012