Калійні добрива - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калійні добрива

КАЛІ́ЙНІ ДО́БРИВА – мінеральні речовини, які містять калій – один із основних елементів живлення рослин. Виготовляють із природ. калій. руд, переважно сильвініту (KCl·NaCl), каїніту (KCl·MgSO4·3H2O) і карналіту (KCl·MgCl2·6H2O). К. д. поділяють на сирі, концентровані та змішані. Сирі К. д. отримують за допомогою мех. перероблення калій. руд. Найпоширенішими серед них є сильвініт (12–15 % К2О) і каїніт (10 % К2О). Концентровані К. д. одержують у результаті хім., термодинам. та ін. пром. способів оброблення калій. руд. Найбільш концентрованим є калій хлористий (KCl) – 57–60 % К2О. Виготовляють його з сильвініт. і карналіт. руд. До концентрованих К. д. належать також калійхлористий електроліт (KCl з домішками NaCl і MgCl2 – 45,5 % К2О) – побіч. продукт вироб-ва магнію, сульфат калію (K2SO4 – 48–54 % К2О), що є продуктом комплекс. оброблення лангбейніт. руд. Цінними безхлор. К. д. є калімагнезія (K2SO4 ·MgSO4 – 28 % К2О і 8 % MgO), яку отримують із шеніту, та калімаг – збагачений каїніт (K2SO4 ·2MgSO4 – 18–20 % К2О і 8–9 % MgO). До змішаних К. д. належать калійні солі (KCl + NaCl) + KCl – 40 % К2О, 20 % Na2О, 50 % Cl), які виробляють шляхом мех. змішування сильвініту з калієм хлористим. Значну кількість калію містять побут. і пром. відходи: цемент. пил (10–15 % К2О), деревний попіл (15 % К2О у сполуці К2СО3), соняшникова зола (49 % К2О).

Вироб-во простих К. д. в Україні майже припинено (за винятком сульфату калію, який виготовляють для експорту). Калій міститься переважно у склад. мінерал. добривах (суперагро, нітроамофоска, селітра калієва). Для вироб-ва суперагро і нітроамофоски використовують імпорт. калій хлористий (60–70 тис. т К2О). Потреба К. д. для аграр. вироб-ва України становить 700–800 тис. т К2О. Найбільші у світі виробники цього виду добрив (млн т): Канада – 9,6; РФ – 9,2; Білорусь – 5,5; США – 4,9; Німеччина – 2,8. Значні поклади калій. руд (калійно-магнієвих полімінералів) наявні в прикарп. регіоні, що дає можливість виробляти в Україні цінні сульфатні калійно-магнієві добрива. Високу ефективність К. д. мають на ґрунтах Полісся (дерново-підзолисті, дернові, дерново-карбонатні, торф’яники), на опідзолених ґрунтах Лісостепу та ін. ґрунтах легкого гранулометрич. складу. С.-г. культури по-різному реагують на К. д. Серед калієфільних культур – буряк, ріпак, соняшник, льон, силосні, багаторічні трави, капуста та ін. Хлорбоязливими культурами є тютюн, картопля, зернобобові, гречка, ефіроолійні, виноградники та цитрусові. Для їхнього вирощування застосовують безхлорні К. д. Під зерн. культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) використовують різні форми К. д. Середня норма для більшості культур становить 45–60 кг/га, для калієфільних – 90–120 кг/га К2О. Окупність 1 кг К2О приростом урожаю озимої пшениці у зоні Полісся – 4–6 кг, Лісостепу – 2–4 кг, Степу – 1–2 кг зерна. На Пд. України К. д. неефективні через високий вміст калію в ґрунтах степ. зони. К. д. позитивно впливають на якість продукції: в коренеплодах збільшується вміст цукру, в бульбах картоплі – крохмалю, в корм. рослинах – протеїну. Вони сприяють підвищенню гідрофільності рослин, стійкості стебел, захищають рослини від ранньої весняної посухи, позитивно впливають на зимостійкість озимих культур.

Літ.: Носко Б. С., Лисовой Н. В., Столяр В. М. Калий в почвах Украины и эффективность калийных удобрений. Москва, 1995; Городній М. М. Агрохімія. К., 2008; Господаренко Г. М. Агрохімія. К., 2010; Добрива: Довід. Х., 2011.

М. В. Лісовий

Стаття оновлена: 2012