Калінін Анатолій Веніамінович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калінін Анатолій Веніамінович

КАЛІ́НІН Анатолій Веніамінович (Калинин Анатолий Вениаминович; 09(22). 08. 1916, станція Камєнська, нині м. Камєнськ-Шахтинський Ростов. обл., РФ – 12. 06. 2008, х. Пухляковський Ростов. обл.) – російський письменник, сценарист. Чл. СП СРСР (1945). Учасник 2-ї світ. війни. Від 1935 – кор. г. «Комсомольская правда» в Кабардино-Балкарії, Вірменії, Криму та Україні. Після війни жив на х. Пухляковський. Більшість творів присвяч. темі війни та її відголосу в повоєн. житті: роман «Суровое поле» (ж. «Молодая гвардия», 1958, № 2), повісті «Эхо войны» (ж. «Огонек», 1963, № 34–36; укр. перекл. – «Відлуння війни», К., 1966), «Возврата нет» (там само, 1971, № 34–38; укр. перекл. – «Вороття немає», К., 1977) та ін. Автор книг про М. Шолохова: «Бороздой поднятой целины» (1960), «Вешенское лето» (1964), «Рождаясь в шафрановом разливе песков» (1971; усі – Москва), «Время “Тихого Дона”» (Ростов-на-Дону, 1975). Глибоким психологізмом, дійовим гуманізмом познач. роман «Цыган» (ж. «Огонек», 1960, № 50–52; 1968, № 47–50; 1969, № 24–27; 1974, № 5–12; окреме вид. – Москва, 1974; остання ред. – Москва, 1992; укр. перекл. – К., 1977), за яким знято х/ф «Циган» (1979, Одес. кіностудія худож. фільмів), «Повернення Будулая» (1985, 4 серії, ТО «Екран»; обидва – реж. О. Бланк), «Будулай, якого не чекають» (1994, реж. О. Фенько, кінокомпанія «Тонап», «Ростоввугілля», «Росто»). У романі «Гремите, колокола!» (ж. «Огонек», 1966, № 25–28; 1967, № 12–15; укр. перекл. – «Бийте, дзвони!», К., 1969) порушив проблеми сімей. виховання. Окремі твори К. укр. мовою переклали Н. Ніколенко, Є. Концевич.

Літ.: Карпова В. М. Анатолий Калинин: Очерк творчества. Москва, 1976; Шишкина Н. А. От имени сердца: (Размышления над страницами книг А. В. Калинина). Ростов-на-Дону, 1981.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2012