Калінін Леонід Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калінін Леонід Володимирович

КАЛІ́НІН Леонід Володимирович (27. 11(10. 12). 1911, с-ще Ірпінь, нині місто Київ. обл. – 07. 04. 1980, Київ) – артист балету, балетмейстер. Засл. арт. УРСР (1960). Навч. у Київ. балет. студії К. Давидової та І. Чистякова. Працював арт. балету Укр. філармонії (1927–29), театру опери та балету (1929–37), Респ. ансамблю пісні і танцю УРСР (1937–41; обидва – Київ), Ансамблю пісні і танцю 1-го Укр. фронту (1941–45), балет. групи Львів. театру мініатюр (1945–47); арт. і постановником Закарп. нар. хору (1947–49), танцюристом і хореографом Держ. укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (Київ, 1949–60, 1968–70), балетмейстером Ансамблю пісні і танцю Центр. групи військ (Польща, 1960–65), хореографом Держ. оркестру нар. інструментів УРСР (Київ, 1970–72), худож. кер. нар. ансамблю «Веснянка» Київ. ун-ту (1972–74), самодіял. танцювал. ансамблів (1975–79), балетмейстером укр. драм. театру ім. І. Франка (1980; усі – Київ). Поставив танці у драм. виставах «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1951), «Де тирса шуміла» А. Шияна (1963), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1979).

В. Д. Туркевич

Стаття оновлена: 2012