Калінін Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калінін Михайло Іванович

КАЛІ́НІН Михайло Іванович (07(19). 11. 1875, с. Верхня Троїця, нині Твер. обл., РФ – 03. 06. 1946, Москва) – радянський і партійний діяч. Герой Соц. Праці (1944). Держ. нагороди СРСР. Закін. земське уч-ще та вечірню заводську школу. Від 1895 працював робітником у С.-Петербурзі, Тифлісі (нині Тбілісі), Ревелі (нині Таллінн), Москві. 1898 вступив до РСДРП, 1906 приєднався до більшовиків. Неодноразово був заарешт. за орг-цію робітн. страйків і демонстрацій. Актив. учасник рев. подій 1905–07, Лютн. революції і більшов. перевороту 1917. Від листопада 1917 – міський голова Петрограда (нині С.-Петербург); від 1919 – голова ЦВК РСФРР (від 1923 – ЦВК СРСР). Від 1919 – канд., 1926–46 – чл. політбюро ЦК ВКП(б). Під час воєн. дій 1918–20 вів більшов. пропаганду в частинах Червоної армії. 1922 разом із головою ВУЦВК УСРР Г. Петровським збирав у Полтав., Київ., Харків., Волин., Одес., Микол. губ. кошти і продовольство для голодуючих рос. губ., хоча насел. укр. пд. губ. у цей час також голодувало. 1925 виступив проти того, щоб один із повітів було названо його ім’ям, але 1931 підписав постанову про перейменування м. Твер (РФ) у м. Калінін (1990 повернуто первісну назву). Безпосередньо причетний до побудови жорстко централізов. командно-адм. системи держ. упр. у СРСР. Послідовно підтримував Й. Сталіна та його політ. лінію, незважаючи на те, що 25 жовтня 1938 органи НКВС заарештували дружину К. (25 квітня 1939 за звинуваченнями в антирад. діяльності та зв’язках із троцькістами її засуджено до 15-ти р. таборів і 5-ти р. обмеження прав, помилувана 1946, після смерті чоловіка). 1938 обраний головою президії ВР СРСР. Формально мав повноваження вищої посадової особи (його називали всесоюз. старостою), однак фактично виконував лише представниц. функції (зустрічі з делегаціями, вручення нагород тощо). Похов. на Красній площі побл. Кремлів. стіни. Окрім Твері, ім’ям К. названо низку адм.-територ. одиниць, зокрема 1946 – м. Кеніґсберґ і однойм. область, що увійшли до складу СРСР після 2-ї світ. війни (нині РФ), а також р-ни і вулиці у багатьох містах колиш. СРСР (1935–77 Майдан Незалежності у Києві називався площею К.).

Літ.: Петров В. И. М. И. Калинин на Украине (1920 г.). К., 1962; Успенский В. Д. Первый президент. Повесть о Михаиле Калинине. Москва, 1975; Білий П. Х. Документи ЦДАЖР про перебування М. І. Калініна на Україні // Арх. України. 1979. № 6; Городецький Я. С. Рейс у Донбас агітпоїзду «Октябрьская революция» в 1920 р. // УІЖ. 1983. № 2.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2012