Калішевський Юхим Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калішевський Юхим Абрамович

КАЛІШЕ́ВСЬКИЙ Юхим Абрамович (01. 04. 1893, с. Жаботин Черкас. пов. Київ. губ., нині Кам’ян. р-ну Черкас. обл. – 22. 09. 1937, Київ) – церковний діяч УАПЦ. Навч. в духов. семінарії (до 1913), закін. істор.-філол. ф-т Варшав. ун-ту (1917). Працював учителем рос. історії та словесності в Києві. 1919 переїхав до с. Петраківка (нині Катериноп. р-ну Черкас. обл.), де працював дир. школи та викладав рос. словесність, а 1921 прийняв духов. сан. На церк. соборі Київщини 22–26 травня 1921 підвищ. до сану протоієрея. 1922 митрополитом УАПЦ Василем (Липківським) висвяч. на єпископа Звенигородського, від 1923 – єпископ Черкаський і Єлисаветградський. Делегат 2-го Всеукр. православ. церк. собору УАПЦ (17–30 жовтня 1927). Від 1929 – архієпископ Одеський, чл. Великих зборів Всеукр. православ. церк. ради. Двічі був заарешт. за звинуваченням у приналежності до контррев. укр. націоналіст. орг-ції: 1927 у Черкасах (місяць ув’язнення у Харкові) та 1931 в Одесі (майже півроку перебував під вартою). Звільн. без суду. 1933 зрікся сану й покаявся за свою «антирадян. діяльність» як ієрарх УАПЦ та УПЦ. Відтоді мешкав у м. Біла Церква (Київ. обл.), працював бухгалтером міської водолікарні. 25 червня 1937 заарешт. у т. зв. справі 16-ти священнослужителів і церк. активістів УАПЦ й УПЦ, за звинуваченням в участі в укр. контррев. націоналіст. фашист. орг-ції церковників, 15 вересня того ж року засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1961.

Н. С. Рубльова

Стаття оновлена: 2012