Калуга Ганна Максимівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калуга Ганна Максимівна

КАЛУ́ГА Ганна Максимівна (14. 12. 1924, м. Лубни, нині Полтав. обл. – 20. 04. 2011, там само) – майстриня художньої кераміки. Закін. Київ. уч-ще приклад. мист-ва (1948; викл. М. Прахов). Працювала 1949–2004 – на Київ. експерим. керам.-худож. з-ді: 1975–80, 1987–93 – гол. художником. У вироб-во впроваджено: статуетки «Гуцульський танець» (1956), «Узбечка» (1957), «Солоха» (1959), «Баба Параска», «Баба Палажка» (обидві – 1960), «Ґандзя» (1962, форма О. Рапай), «Там дівчина воду брала» (1964), «Аркан», «Майська ніч» (обидві – 1969), «Левко і Оксана» (1970, форма О. Жникруп), «Намисто» (1971, форма В. Щербини) і кухоль «Богатир» (1969, форма Я. Козлової). Створювала та оздоблювала петриків. розписом декор. вази («М. Ломоносов», 1957; «Жовтень», 1971; «Букет», 1972; «Братерство», 1979; «1500-річчя Києва», 1982, форма трьох ваз Я. Козлової; «Калина», 1978, розпис К. Нікітаєвої; «Ювілейна», 1980, із Г. Павленко-Черниченко; «325-річчя возз’єднання України та Росії», 1989; із портретами В. Леніна, Л. Брежнєва та ін.), фарфор. медальйон із портретом Ф. Кастро. Творчість К. відзначається зверненням до нар. традицій, вдалим композиц. поєднанням портрет. зображень із квітк. розписом. Окремі вироби зберігаються у НМУНДМ, Яготин. істор. музеї (Київ. обл.).

Літ.: Школьна О. В. Київський художній фарфор ХХ століття. К., 2011.

Т. С. Нечипоренко

Стаття оновлена: 2012