Кальник - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кальник

КА́ЛЬНИК – село Іллінецького району Вінницької області. Сільс. раді підпорядк. с. Шабельня. Знаходиться при злитті річок Кальничка і Соб (притока Південного Бугу), за 85 км від обл. центру, за 15 км від райцентру та за 7 км від Шабельні. Пл. 3,09 км2. Насел. 1223 особи (2001), переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1460. У 1612 село спалене татарами. 1625 ці землі купила княжна Г. Корецька. Зручне розташування побл. т. зв. Чорного шляху дозволило досить швидко їх залюднити. Корецька збудувала тут замок, який у майбутньому відігравав досить важливу роль. До кін. 18 ст. К. належав до Брацлав. воєводства Речі Посполитої. Мешканці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстанні під проводом С. Палія, гайдамац. русі. 1648–54 – центр Кальниц. полку. 1649 він межував на Зх. з порубіжжям Поділ. воєводства, на Пд. – з Брацлав., на Пд. Сх. – з Уман., на Пн. Сх. і Пн. – з Білоцерк. полками; поділявся на 19 сотень. Його очолювали О. Усваницький, І. Федоренко, О. Гоголь (предок письменника), І. Богун, П. Стягайло. Козаки Кальниц. полку брали участь у Пилявец. 1648, Зборів. 1649, Берестец. 1651, Батоз. 1652 битвах, Жванец. облозі 1653. У 1654 полк. центр перенесено до Вінниці (1667 Вінн. полк об’єднаний з Брацлавським). Кілька невдалих спроб відновлення Вінн. (Кальниц.) полку зробили гетьмани І. Мазепа та І. Скоропадський. 1664 побл. К. у бою з поляками загинув сотник терлец. сотні Василь. За Андрусів. перемир’ям 1667 залишився під владою Польщі. 15 жовтня 1671 польс. війська під командуванням великого гетьмана коронного Я. Собеського за намовою гетьмана Правобереж. України М. Ханенка взяли К. в облогу. Його обороняла залога вірних гетьманові П. Дорошенку козаків на чолі з наказ. полковником О. Урбановичем. 17 (за ін. даними – 18) жовтня поляки розпочали гармат. обстріл укріплення. У ніч на 20 жовтня на допомогу оборонцям П. Дорошенко надіслав відділ козаків під командуванням полковника Я. Петрановського та 2 тис. крим. татар. Козакам вдалося пробитися за фортечні мури, а татар. загін був розбитий і взятий у полон. Через 2 дні у фортецю прорвалося ще 2 тис. козаків. Наприкінці жовтня 1671 К. залишався єдиним укріпленим містом на Поділлі, яке не скорилося полякам. 30 жовтня Я. Собеський, отримавши звістку про наближення гол. сил П. Дорошенка, віддав наказ про припинення облоги. 1672–99 – у межах кордонів Осман. імперії. 1699 за Карловиц. договором Польща повернула собі контроль над К. У ході Коліївщини 1768 кальниц. замок захопили гайдамац. загони. За 2-м поділом Польщі 1793 відійшов до Рос. імперії; від 1798 входив до Липовец. пов. Київ. губ., протягом кількох років ще значився як м-ко. К. належав родинам Зборовських (водночас був столицею їхнього графства), Конецпольських, Дольських, Вишневецьких, Плятерів, Потоцьких. До поч. 19 ст. тут мешкала значна євр. громада, яка поступово переїхала у м-ко Дашів (нині смт Іллінец. р-ну) і м. Липовець (нині Вінн. обл.). 1820 під час буд-ва пивовар. з-ду на місці, де за легендою були поховані татари, знайдено скриню зі сріб. посудинами. У серед. 19 ст. у К. відкрито цукроварню. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали під час голодомору 1932–33 (голод. мучениц. смертю померло 258 осіб). Входив до Дашів. р-ну (1923–31 та 1935–59). Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У Шабелян. лісі діяв партизан. загін, одним із керівників якого був кальничанин І. Калашник. Нині у К. працюють аграрне підпр-во, граніт. кар’єр, філія райавтодору, асфальт. з-д, лісомислив. госп-во. У селі – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, музей історії села; фельдшер.-акушер. пункт; спорт. комплекс; парк козац. Слави. Донині збереглися оборонні рови та цитадель Кальниц. замку (16–17 ст.), будинки полк. канцелярії (нині приват. будинок; 17 ст.), одноклас. нар. уч-ща (нині школа; 1910), будівлі цукроварні (1858–1923). На пд. околиці села – скіф. кургани (досліджені наприкінці 19 ст. В. Антоновичем). Є давній дуб, який, за легендою, посадив І. Богун 5 грудня 1649 під час посвяти в полковники (вис. 20 м, у обхваті – 4 м). Реліг. громади: УПЦ МП, євангелістів християн-баптистів, п’ятидесятників. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя І. Богуна, І. Калашника, Героя Рад. Союзу О. Западинського, польс. письменника Я. Івашкевича. Серед видат. уродженців – історик Г. Казьмирчук; польс. письменник Я. Івашкевич, перекладач, літ. критик В. Гнатовський; Герой Рад. Союзу О. Западинський (на фронтах 2-ї світ. війни воювали також ще 5 його братів, 2 з яких загинули). На честь братів Западинських та І. Богуна названі вулиці.

Літ.: Казьмирчук Г. Село Кальник: поступ до промислового суспільства (кін. 18 – поч. 20 ст.). К., 2005; Казьмирчук Г., Казьмирчук М. Роде наш красний: Село Кальник. К., 2006. Кн. 1; 2008. Кн. 2; 2010. Кн. 3; Вони ж. Освіта в селі Кальник (з 60-х рр. 19 ст. до 20-х рр. 20 ст.). К., 2007; Вони ж. Кальницький козацький полк (1648–1711). К., 2007; Мельник М. Кальник – місто полкове // Україна молода. 2007, 23 січ.

П. О. Корецький, І. Г. Ренейська

Стаття оновлена: 2012