Кальницька Людмила Степанівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кальницька Людмила Степанівна

КАЛЬНИ́ЦЬКА Людмила Степанівна (08. 11. 1938, Житомир) – мистецтвознавець. Дружина Павла, мати Бориса Кальницьких. Канд. філос. н. (1980). Чл. НСХУ (1982). Закін. Київ. худож. ін-т (1966). Працює у Києві: 1967 – викл. худож. серед. школи ім. Т. Шевченка; від 1968 – ред. з питань образотвор. мист-ва на Респ. телебаченні; викл. худож.-пром. технікуму (1970–73) та Ун-ту (1974–75); доц. каф. історії укр. музики і нар. творчості Нац. муз. академії України (1975–2007); від 2010 – доц. каф. мистецтвознавства та гуманітар. наук Ін-ту худож. моделювання та дизайну. Підготувала автор. телепрограми: «Михайло Дерегус – співець України», «Євген Лисик – художник Львівського оперного театру», «Азбука революції (Плакатне мистецтво України)», «Анатоль Петрицький – зачинатель нового художнього стилю». Уклала альбом «Скульптор В. Клоков» (К., 1980). Авторка ст. «Эстетическое воздействие монументального искусства» // «Этика и эстетика», 1978, вып. 21; «Мемориалы Украины в формировании интернациональных и патриотических качеств» // «Образотворче мистецтво», 1979, № 3; «Духовність як важлива категорія перехідної доби» // «Збірник Академії педагогічних наук» (К., 2004); «Хронотопічність як функція цілосності розвитку культури» // «Науковий вісник» (К., 2005, вип. 43, кн. 2).

М. В. Капица

Стаття оновлена: 2012