Кальченко Галина Никифорівна
Визначення і загальна характеристика
КА́ЛЬЧЕНКО Галина Никифорівна (04. 02. 1926, м. Борзна, нині Черніг. обл. — 11. 03. 1975, Київ) — скульпторка. Дочка Никифора, сестра Володимира, мати Микити Кальченків, дружина П. Білаонова. Народний художник УРСР (1967). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1974). Державні нагороди СРСР. Член СХУ (1958). Закін. Київський художній інститут (1953; викл. К. Єлева, М. Лисенко, Л. Муравін). Голова Київ. організації СХУ (1968–70). Основні галузі — станк. і монум. пластика, гол. жанр — монум. портрет. Авторка пам’ятників, парк. статуй, портретів, надгробків, мемор. дощок, медалей. У всіх скульптур. жанрах зберігала теплоту станк. інтонацій. Гол. герой портретів — самовіддана, одухотворена й натхненна людина. Створила образи видат. діячів укр. культури та героїв 2-ї світової війни. Учасниця респ. і всесоюз. мистецьких виставок від 1953. Персон. — посмертна у Києві (1976). Окремі роботи зберігаються в НХМ, Дніпроп., Запоріз., Луган., Одес., Сум., Харків. ХМ, Держ. картин. галереї ім. Т. Шевченка в Алмати (Казахстан), НМУНДМ, МТМК України, Літ.-мемор. музеях Лесі Українки у Києві та Колодяжному (Ковел. р-н Волин. обл.), Нац. музеї Т. Шевченка (Київ), Шевченків. нац. заповіднику в Каневі (Черкас. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- композиції — «Подруги» (1953), «Після допиту» (1957); портрети — двічі Героя Соц. Праці Г. Буркацької (1960), Лесі Українки, О. Кобилянської (обидва — 1962), В. Василевської (1965), Г. Майбороди, М. Леонтовича, Л. Ревуцького, С. Гулака-Артемовського (усі — 1966), Т. Яблонської, І. Кавалерідзе (обидва — 1967), Т. Голембієвської (1968), Г. Косинки (1969), О. Ільченка (1970), «Автопортрет» (1971), К. Білокур (1973); пам’ятники — В. Порику (м-ко Енен-Льєтар, Франція, 1967, співавт.), М. Леонтовичу (м. Тульчин Вінн. обл., 1970), Лесі Українці (1971, м. Ялта АР Крим; 1973, Київ; 1976, м. Саскатун, Канада), С. Гулаку-Артемовському (м. Городище Черкас. обл., 1971), М. Заньковецькій (Маріїн. парк, 1973), І. Котляревському (1975; обидва — у Києві); композиція «Т. Шевченко» (1964); мемор. комплекс «Пагорб Слави» (авторка проекту; Черкаси, відкрито 1977; співавт.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
