Кальченко Никифор Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кальченко Никифор Тимофійович

КА́ЛЬЧЕНКО Никифор Тимофійович (27. 01(09. 02). 1906, с. Кошманівка, нині Машів. р-ну Полтав. обл. – 14. 05. 1989, Київ) – партійний і радянський діяч. Батько Галини та Володимира, дід Микити Кальченків. Генерал-лейтенант (1944). Герой Соц. Праці (1976). Держ. нагороди СРСР. Закін. Полтав. с.-г. ін-т (1928). Відтоді працював агрономом; 1930–38 – на керів. посадах на підпр-вах АПК Полтав. та Харків. обл.; від 1938 – голова Одес. облвиконкому; 1941–45 – чл. військ. рад низки армій, а також Воронез. і 1-го Укр. фронтів. Від 1946 – міністр тех. культур УРСР; від 1947 – міністр радгоспів УРСР; від 1950 – міністр с. госп-ва УРСР; 1952–54 і від 1962 – 1-й заст. голови, 1954–61 – голова РМ УРСР; одночасно 1962–65 – міністр вироб-ва та заготівель с.-г. продуктів УРСР. Чл. ЦК КПРС (1956–66), політбюро ЦК КПУ (1966–76). Від 1976 – персон. пенсіонер союз. значення. Депутат ВР СРСР 1 і 3–9 скликань.

Літ.: Никифор Тимофійович Кальченко: Некролог // Рад. Україна. 1989, 16 трав.; Уряди України у ХХ ст.: Наук.-документал. вид. К., 2001.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2012