Кальчик - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кальчик

КА́ЛЬЧИК – річка у Розівському районі Запорізької області та Володарському і Першотравневому районах Донецької області, права притока Кальміусу (басейн Азовського моря). Довж. 88 км, шир. до 10 м, пл. водозбір. бас. 1263 км2, глиб. 1,5 м. Бере початок на Приазов. височині, на пд. околиці с. Вільне (Розів. р-ну). Долина трапецієподібна, подекуди у верх. течії – каньйоноподібна, завширшки до 3 км, завглибшки до 40 м. Річище помірно звивисте. Похил річки 2,4 м/км. Живлення мішане. Замерзає (у верх. і серед. течіях) від серед. грудня, скресає наприкінці лютого. Береги поросли очеретом південним, рогозом вузьколистим, осокою, куширем темно-зеленим. Гідрол. пости біля с. Кременівка (Володар. р-ну, від 1957) і м. Маріуполь (Донец. обл., від 1932, відновл. 1961). Для водопостачання Маріуполя на К. спорудж. Старокрим. водосховище, є ставки для риборозведення. Воду використовують також для зрошування. Екол. стан незадовільний. За версією окремих істориків, на березі річки 1223 відбулася перша велика битва руських військ і половців з татаро-монголами (в істор. джерелах відома як р. Калка).

Літ.: Вишневський В. І., Косовець О. О. Гідрологічні характеристики річок України. К., 2003.

В. П. Коломійчук, В. П. Воровка, В. О. Демченко

Стаття оновлена: 2012