Калюжна Галина Михайлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калюжна Галина Михайлівна

КАЛЮ́ЖНА Галина Михайлівна (03. 04. 1958, м. Біла Церква Київ. обл. – 17. 03. 2011, Київ) – поетеса. Дружина О. Орача. Чл. НСПУ (1999). Літ. премія ім. В. Симоненка (2000). Закін. Вінн. пед. ін-т (1982). Учителювала; від 1995 – у Нац. ун-ті харч. технологій; водночас від 2002 – в Академії муніцип. упр. (обидва – Київ). Авторка і ведуча програми «Гармонія душі» (Укр. радіо, від 2007). Дебютувала 1974 віршем «Зацвів чагарник посивілий» у г. «Ленінський шлях» (Біла Церква). Авторка зб. «Забута ікона» (Чц., 1997). Перекладала з рос. мови (зокрема поезії О. Матвєєва). Низку її поезій поклав на музику композитор П. Дворський («Не забудьте мене…», «Золоте весілля», «Мелодія для сина», «Покладу на музику дороги», «Почуття», «На далекі вогні», «Тільки моє», «Прощай!», «Наша розмова довга», «Забута ікона», «Не відлітай!», «Ночі кохання», «Спогад» та ін.).

Літ.: Тарновецька Л. В очікуванні медових островів // Україна. 1998. № 3–4; Кореневич Л. І простити, і благословити // ЛУ. 1998, 17 верес.; Остролуцька Л. Лірична тема на два голоси. Поетеса Галина Калюжна та композитор і співак Павло Дворський: діалог про пісню // Жінка. 2007. № 2–3.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2012