Калюжна Ольга Георгіївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калюжна Ольга Георгіївна

КАЛЮ́ЖНА Ольга Георгіївна (13. 06. 1949, Одеса) – майстриня художньої кераміки. Дружина А. Калюжного. Чл. СХ РФ (1980). 1-а премія 3-го Владивостоц. бієнале візуал. мист-в (РФ, 2003). Закін. Одес. художнє уч-ще (1971; викл. Д. Єгоров). Відтоді працювала у м. Владивосток: на фарфор. з-ді; від 1977 – на твор. роботі, виконувала замовлення Худож. фонду РФ. Від 2005 – зав. лаб. каф. проектування архіт. середовища та інтер’єру Далекосхід. федерал. ун-ту. Учасниця міських, зонал., всесоюз., зарубіж. худож. виставок від 1973. Персон. – у містах Айдзувакамацу (Японія, 1999), Владивосток (2000–01). Для творчості К. характерні гармонійна єдність форми, композиції, орнаменту, що перетворює просте й звичайне в одухотворене та вишукане. У її доробку знайшли відображення укр. мотиви. Використовує глину, порцеляну, шамот. Окремі роботи зберігаються у Всерос. музеї декор.-ужитк. та нар. мист-ва (Москва), Іркут. і Далекосхід. (Хабаровськ) ХМ, Примор. картин. галереї та об’єднаному музеї (обидва – Владивосток), Музеї образотвор. мист-в (м. Комсомольськ-на-Амурі; усі – РФ).

Тв.: оформлення Ін-тів географії та автоматики Далекосхід. відділ. РАН (1980-і рр.; бл. 1 тис. розеток та кахлів), підзем. переходів (1985), кафе «Нептун», магазину «Океан», арки на честь цесаревича Миколи (2003; усі – співавт., Владивосток); композиції – «Синій птах» (1986), «Фіґаро» (1987), «Кокетка» (1990), «Аполлон та грації» (1991), «Східні мотиви» (1998), «Сфінкс», «Різдвяний подарунок», «Материнство» (усі – 1999), «Зимові ігри» (2000), «Ікар», «Свято», «Спогад про Україну», «Автопортрет» (усі – 2001), «Адам та Єва» (2002), «Біле місто» (2004), «Старий чайник», «Дитинство золоте» (обидва – 2009); статуетка «Берегиня» (2007, гол. приз 4-го Далекосхід. фестивалю укр. культури).

Літ.: Калюжная Ольга Георгиевна // Изобразит. искусство РФ. Дальний Восток. Москва, 2012.

В. А. Чорномаз

Стаття оновлена: 2012