Калюжний Наум Михайлович
Визначення і загальна характеристика
КАЛЮ́ЖНИЙ Наум Михайлович (справж. — Шейтельман; 08(20). 03. 1886, містечко Устивиця, нині село Великобагачан. р-ну Полтав. обл. — 17. 11. 1937, Харків) — політичний діяч, дипломат. 1904 склав іспит при Полтав. гімназії на звання нар. вчителя. Від 1905 нелегально діяв на Полтавщині, від 1907 створював осередки укр. есерів. Перебував під арештом (1906–07) та наглядом (1907–09) поліції. Під час 1-ї світової війни служив у рос. армії. Належав до УПСР, УПСР (боротьбистів) та Укр. КП (боротьбистів). Від 1920 — чл. КП(б)У. Обирався чл. ВУЦВК 2–6-го скликань, канд. у чл. ВУЦВК 7–8-го скликань. 1920–21 — політ. комісар агітац.-інструктор. поїзда ВУЦВК, де був також ред. г. «Робітник і селянин». Член рос.-укр. делегації Рос.-укр.-польс. комісії з репатріації; від серпня 1921 — 1-й секр. Повноваж. представництва УСРР у Німеччині; від вересня 1922 — 1-й секр. Повноваж. представництва УСРР в Австрії; 1923–1924 — 1-й секр., 1926–29 — радник Повноваж. представництва СРСР у Чехо-Словаччині. За дорученням ЦК КП(б)У організував вид. радянофіл. місячника «Нова громада» (Відень, 1923–24) за ред. С. Вітика. 1925–26 — зав. соц.-культур. секції Наркомату робітн.-селян. інспекції УСРР; 1926–29 — нач. упр. у справах літ-ри та видавництва Наркомосу УСРР; від 1930 — гол. ред. ж. «Червоний шлях»; згодом — у резерві відповідал. працівників Наркомосу, на видавн. роботі в Наркоматі юстиції УСРР (Харків). Звільнився з роботи, 23 березня 1937 здав партквиток і подав заяву про вихід із КП(б)У через хворобу. 18 вересня того ж року заарешт. за звинуваченням у приналежності до УВО. Винним себе не визнав, помер в ув’язненні.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
