КАЛЮ́ЖНИЙ Наум Михайлович (справж. — Шейтельман; 08(20). 03. 1886, містечко Устивиця, нині село Великобагачан. р-ну Полтав. обл. — 17. 11. 1937, Харків) — політичний діяч, дипломат. 1904 склав іспит при Полтав. гімназії на зва­н­ня нар. вчителя. Від 1905 нелегально діяв на Полтавщині, від 1907 створював осередки укр. есерів. Пере­бував під арештом (1906–07) та на­глядом (1907–09) поліції. Під час 1-ї світової війни служив у рос. армії. Належав до УПСР, УПСР (боротьбистів) та Укр. КП (боротьбистів). Від 1920 — чл. КП(б)У. Обирався чл. ВУЦВК 2–6-го скликань, канд. у чл. ВУЦВК 7–8-го скликань. 1920–21 — політ. комісар агітац.-ін­структор. по­їзда ВУЦВК, де був також ред. г. «Робітник і селянин». Член рос.-укр. делегації Рос.-укр.-польс. комісії з репатріації; від серпня 1921 — 1-й секр. Повноваж. пред­ставництва УСРР у Німеч­чині; від вересня 1922 — 1-й секр. Повноваж. пред­ставництва УСРР в Австрії; 1923–1924 — 1-й секр., 1926–29 — радник Повноваж. пред­ставництва СРСР у Чехо-Словач­чині. За доруче­н­ням ЦК КП(б)У організував вид. радянофіл. місячника «Нова громада» (Ві­день, 1923–24) за ред. С. Вітика. 1925–26 — зав. соц.-культур. секції Наркомату робітн.-селян. інспекції УСРР; 1926–29 — нач. упр. у справах літ-ри та видавництва Наркомосу УСРР; від 1930 — гол. ред. ж. «Червоний шлях»; згодом — у резерві від­повід­ал. працівників Наркомосу, на видавн. роботі в Наркоматі юстиції УСРР (Харків). Звільнився з роботи, 23 березня 1937 здав партквиток і подав заяву про вихід із КП(б)У через хворобу. 18 вересня того ж року заарешт. за звинуваче­н­ням у приналежності до УВО. Вин­ним себе не ви­знав, помер в увʼязнен­ні.