Калюс - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калюс

КА́ЛЮС – історичне містечко, у радянський період – село Новоушицького району Хмельницької області. Затоплене 1979 Дністровським водосховищем унаслідок буд-ва Дністровської ГЕС. Знаходилося на лівому березі Дністра при впадінні в нього р. Калюс, за 28 км від смт Нова Ушиця. Уперше згадується під 1242 в Іпатіїв. літописі разом із містами Бакота (за адм. поділом 1970-х рр. – село Терелиц. сільради Кам’янець-Поділ. р-ну, нині затоплене) й Ушиця (нині смт Стара Ушиця Кам’янець-Поділ. р-ну). Здавна були розвинуті торгівля, землеробство, рибальство. К. неодноразово спустошували татари. Про м-ко є згадка й у грамоті польс. короля, виданій 1431 одному з місц. шляхтичів. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 2-го поділу Польщі 1793 К. у складі Правобереж. України відійшов до Рос. імперії. Станом на 1795 належав родині Ліпінських, пізніше – Сарнецьких. За описами 1860/65 та 1913 – м-ко Новоушиц. пов. Поділ. губ. 1899 мешкало 2713 осіб, нараховувалося 393 двори; функціонували церква св. Миколая, синагога; діяли пристань, винокур. з-д, млин, збиралося 4 ярмарки на рік. У цей час тут росло бл. 20 тис. виноград. лоз. М-ко було одним із центрів видобування поділ. фосфоритів. За переписом 1905, у К. мешкало 5248 осіб, було 970 дворів. На поч. 20 ст. К. перебував у власності вдови генерал-майора Алі Шейх-Алі, яка здавала його в оренду С. Рожицькому. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1847 проживало 1842, 1887 – бл. 1990 (62,6 %), 1923 – 983 євреї. У 1930-х рр. – центр євр. нац. сільради Новоушиц. р-ну. Калюсчани потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій (безпідставно засуджено понад 15 осіб). У міжвоєн. період працювали тютюн. ф-ка та низка артілей з виготовлення бочок і пошиття кожухів. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти створили тут ґетто. У серпні–вересні 1942 у К. розстріляно 540 євреїв. Перед затопленням з К. переселено 287 сімей. На той час підпорядковувався Куражин. сільраді. Донині на березі Дністров. водосховища збереглися залишки калюс. кладовища (колишня околиця). З К. пов’язана родина Патонів. Оскар Патон, колиш. консул Рос. імперії у Франції, після закінчення служби побудував у К. один із родових маєтків (інші знаходилися у Новій Ушиці та с. Хребтіїв, нині Новоушиц. р-ну), де досить часто проживав із сім’єю влітку. Гостюючи у старшого брата Михайла у с. Хребтіїв, Євген Патон познайомився зі своєю майбут. дружиною – Н. Будде – племінницею відомого на Поділлі барона Местмахера. У с. Хребтіїв збереглася у напівзруйнованому стані садиба Патонів. У тому ж селі похов. Оскар (помер 1909, встановлену каплицю зруйновано більшов. владою), його син Михайло з невісткою Олександрою і внуком Антонієм (останні вбиті 1919 більшовиками). До цієї родини належать відомі науковці Борис, Володимир та Євгенія Патони.

І. В. Малюгіна, Н. Л. Онищук

Стаття оновлена: 2012