Калюта Вілен Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калюта Вілен Олександрович

КАЛЮТА́ Вілен Олександрович (22. 10. 1930, м-ко Гуляйполе, нині місто Запоріз. обл. – 03. 11. 1999, Київ) – кінооператор. Чл.-кор. АМУ (1997). Засл. діяч мист-в України (1995). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2000, посмертно). Держ. премії СРСР (1988), РФ (1993, 1995). Закін. Васильків. військ. авіац.-тех. уч-ще (Київ. обл., 1952), курси операторів Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (1960), де відтоді і працював оператором (нині Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). Зняв фільми: «Білий птах з чорною ознакою» (1970, золота медаль 7-го Мкф, Москва, 1971), «Наперекір усьому» (1972), «Мріяти і жити» (1974), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, приз за кращу оператор. роботу 12-го Вкф, Київ, 1984; усі – реж. Ю. Іллєнко), «Хвилі Чорного моря» (1975, 4 серії, реж. А. Войтецький), «Відлюдько» (1977), «Польоти уві сні та наяву» (1982), «Поцілунок» (1983), «Бережи мене, мій талісмане» (1986; усі – реж. Р. Балаян), «Чекайте на зв’язкового» (1979, реж. О. Коберідзе), «Своє щастя» (1979), «Дрібниці життя» (1980), «Два гусари» (1984), «Приятель небіжчика» (1997; усі – реж. В. Криштофович), «Будемо чекати, повертайся!» (1981, реж. М. Малицький), «Смиренне кладовище» (1989, реж. О. Ітигілов); на моск. кіностудії «ТТТ»: «Урга – територія кохання» (1991), «Втомлені сонцем» (1994, обидва – реж. М. Михалков; Ґран-Прі Мкф у Каннах, приз на Мкф Балтій. країн «Бурштин. пантера» у м. Свєтлогорськ Калінінгр. обл., РФ; обидва – 1994, премія «Оскар», США, 1995). К. був одним із найвизначніших кінооператорів вітчизн. і світ. кіно, майстерно поєднував гру світла та кольору, довершено володів психол. атмосферою кадру, віртуозно працював у царині як реаліст., так і романтич. кінопоетики.

Літ.: Скуратівський В. Польоти наяву... (Пам’яті В. О. Калюти) // Мист. обрії’99: Альм. К., 2000.

В. Л. Скуратівський

Стаття оновлена: 2012