Калягін Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Калягін Олександр Олександрович

КАЛЯ́ГІН Олександр Олександрович (Калягин Александр Александрович; 25. 05. 1942, м. Малмиж Кіров. обл., РФ) – російський актор, режисер, педагог. Нар. арт. РРФСР (1983). Держ. премії СРСР (1981, 1983). Закін. Моск. театр. уч-ще ім. Б. Щукіна (1965; викл. В. Львова, Л. Шихматов). Грав у театрах Москви, зокрема 1965–67 – у театрі на Таганці, 1967–70 – ім. М. Єрмолової, 1970–71 – «Соврємєннік», 1971–94 – МХАТі. Засн. і кер. театру «Et Cetera» у Москві (від 1992), у якому поставив вистави «Лікар з примусу» Ж.-Б. Мольєра (1996), «Назавжди-назавжди» К. Драгунської, «Обличчя» А. Чехова (обидві – 1998). Серед ін. постановок К. – «Ми, що нижче підписалися» О. Гельмана (1984, Анкара), «Ревізор» М. Гоголя (1992, м. Клівленд, США), «Чехов. Акт ІІІ» (1994, Париж). У кіно від 1967. Викладав 1986–90 у школі-студії МХАТу, 1989–91 – у Міжнар. школі театр. мист-ва ім. А. Чехова (м. Цюрих, Швейцарія), 1990–93 – Британ.-амер. школі драм. мист-ва (м. Оксфорд, Велика Британія), 1992–95 – Чехов. школі театр. мист-ва (Париж). Голова Спілки театр. діячів РФ (від 1996). Від 2007 у Москві діє засн. з ініціативи К. Міжнар. літня театр. школа Спілки театр. діячів РФ, у якій він також проводить майстер-класи. Зняв повнометражні фільми «Подружка моя» (1985) і «Прохіндіада-2» (1994). Озвучив мультфільми «Казка казок» (1979, реж. Ю. Норштейн), «Пригоди Кота Леопольда» (1981–87, реж. А. Рєзников). Актор. грі К. притаманні експресивність, ексцентричність, виразність пластич. малюнка ролі, уміння змалювати тонкий психол. портрет персонажа гострими ґротеск. штрихами. Його найвиразніші герої обтяжені почуттям провини якщо не за свої гріхи, то за недосконалість світу, що примушує до недостойних вчинків. Як театр. реж. К. схильний до інтерпретації класич. творів із виявленням і трактуванням універс. люд. характерів.

Ролі: Поприщин, Втішний («Записки божевільного», «Гравці-ХХІ» за М. Гоголем), Тригорін («Чайка» А. Чехова), Протасов («Живий труп» за О. Толстим), Льоня Шиндін («Ми, що нижче підписалися» О. Гельмана), Варравін («Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобиліна), Дон Кіхот (за однойм. романом М. де Сервантеса), Галілей («Життя Галілея» Б. Брехта), Оргон («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Крепп («Останній запис Креппа» С. Беккета), Шейлок, Просперо («Венеціанський купець», «Буря» В. Шекспіра), Татусь Убю («Король Убю» А. Жаррі; нац. премія «Золота маска», 2003); у кіно – Ванюкін, Олександр Олександрович, Платонов («Свій серед чужих, чужий серед своїх», 1974; «Раба кохання», 1975; «Незакінчена п’єса для механічного піаніно», 1977; усі – реж. М. Михалков), Бабс Баберлей («Здрастуйте, я ваша тьотя!», 1975, реж. В. Титов), Чичиков («Мертві душі», реж. М. Швейцер), Сан Санич Любомудров («Прохіндіада, або Біг на місці», реж. В. Трегубович; обидва – 1984), Василь Жуковський («Остання дорога», 1986, реж. Л. Менакер), Павло («Фото», 2003, реж. О. Галін), Сем («Руд і Сем», 2007, реж. Г. Гярдушян); в укр. стрічках – Приймальник склотари («Заячий заповідник», 1972, реж. М. Рашеєв), Директор школи («Фантазії Веснухіна», 1976, реж. В. Харченко), Рабин («Лавка “Рубінчик і...”», 1992, реж. Ю. Содомський).

Літ.: Актеры советского кино. Москва, 1978. Вып. 14.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2012