Камал Галіасгар - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Камал Галіасгар

КАМА́Л Галіасгар (Камал Галиәсгар; справж. – Камалетдінов Галіасгар Галіакберович; Камалетдинов Галиәсгар Галиәкбәрович; 25. 12. 1878(06. 01. 1879), м. Казань, нині Татарстан, РФ – 08. 06. 1933, там само) – татарський письменник, публіцист, громадський діяч. Навч. у медресе (1880–90-і рр.). У 1905 був ред. та видавцем, від 1917 – ред. низки газет і журналів, займався просвітн. діяльністю. Автор п’єс «Бәхетсез егет» («Нещасливий юнак», 1900), «Беренче театр» («Перша вистава», 1908), «Бүләк өчен» («Заради подарунка», 1909), «Уйнаш» («Розпуста», 1910), «Банкрот» («Банкрут»), «Безнең шәһәрнең серләре» («Таємниця нашого міста»; обидві – 1911). У п’єсах «Өч тормыш» («Три життя», 1930), «Күзсез мастерлар» («Сліпі майстри», 1935) відобразив безправне становище та боротьбу робітн. класу. Усі зазначені твори опубл. у Казані. Видав 1914 статтю І. Ібрагімова «Шагыйрь-каһарман» («Поет-герой») про Т. Шевченка у г. «Йолдыз» («Зірка»). Переклав окремі твори М. Гоголя, О. Островського, М. Горького та ін. З ім’ям К. пов’язане створення театру «Сайяр» (1907) у м. Оренбург (Росія).

Літ.: Гайнуллин М. Х. Галиәсгар Камал (1879–1933). Казань, 1978.

Г. С. Сабірзянов, Р. Р. Мусабекова

Стаття оновлена: 2012