КАМА́Л Галіасгар (Камал Галиәсгар; справжнє — Камалетдінов Галіасгар Галіакберович; Камалетдинов Галиәсгар Галиәкбәрович; 25. 12. 1878(06. 01. 1879), м. Казань, нині Татар­стан, РФ — 08. 06. 1933, там само) — татарський письмен­ник, публіцист, громадський діяч. На­вчався у медресе (1880–90-і роки). У 1905 був редактором та видавцем, від 1917 — редактор низки газет і журналів, за­ймався просвітницькою діяльністю. Автор пʼєс «Бәхетсез егет» («Нещасливий юнак», 1900), «Беренче театр» («Перша ви­става», 1908), «Бүләк өчен» («Заради подарунка», 1909), «Уйнаш» («Роз­пуста», 1910), «Банкрот» («Банкрут»), «Без­нең шәһәрнең серләре» («Таємниця нашого міста»; обидві — 1911). У пʼєсах «Өч тормыш» («Три життя», 1930), «Күзсез мастерлар» («Сліпі майстри», 1935) від­образив без­правне становище та боротьбу робітничого класу. Усі за­значені твори опубліковано у Казані. Видав 1914 ста­т­тю І. Ібрагімова «Шагыйрь-каһарман» («Поет-герой») про Т. Шевченка у газеті «Йолдыз» («Зірка»). Пере­клав окремі твори М. Гоголя, О. Островського, М. Горького та ін. З імʼям К. повʼязане створе­н­ня театру «Сайяр» (1907) у м. Оренбург (Росія).