Каменобродський Альфред - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каменобродський Альфред

КАМЕНОБРО́ДСЬКИЙ Альфред (10. 03. 1844, м. Тарнув, нині Малопольс. воєводства, Польща – 24. 11. 1922, Львів) – архітектор, живописець. Батько Адольфа та Казімєжа-Норберта Каменобродських. Брав участь у польс. повстанні 1863–64. Вивчав рисунок і живопис у Кракові в Л. Дембовського та в Школі образотвор. мист-в у Парижі, арх-ру – в Політех. школі у Відні (1870–74). Від 1874 працював у Львові, 1875 отримав концесію на буд-во та відкрив власне архіт. бюро. Був заст. голови АТ буд. промисловців, т. зв. Буд. банку, що споруджував 1874–77 корпуси Тех. академії у Львові (опублікував 1877 у часописі «Dźwignia» статтю про етапи цього буд-ва). Використовував стильові форми неоренесансу, необароко, неоромантики, неоготики, на поч. 20 ст. частина твор. доробку виконана із застосуванням засобів модерну. Разом з арх. З. Кендзерським і А. Загурським брав участь у забудові 1878–94 багатоквартир. будинками вул. Ю. Крашевського (нині С. Крушельницької): № 1, 3, 13, 15, 17, 19–19а, 21. Осн. реаліз. проекти: житл. будинок на вул. Л. Сапіги (нині С. Бандери), № 7 (1878), шпиталь і дім убогих св. Вінцента де Поля на вул. Театинська (нині М. Кривоноса), № 1а (1880), власна вілла на розі вул. Технічна, № 2 та Я. Матейка, № 10 (1880–81), вілли З. Дронговського на вул. Зиблікевича, № 45 (нині І. Франка, № 73; 1888), О. Вишинської «Палатин» (у вигляді невеликого замку) на вул. Голубина (нині Л. Глібова), № 12 (1892–94), особняки на вул. Кжижова (нині Генерала Чупринки), № 5 (1889–90), вул. Л. Набеляка (нині І. Котляревського), № 1 (1892–93), житл. будинок з оранжереєю власника парового млина Л. Тома на вул. Янівська (нині Т. Шевченка), № 60 (1894), прибутк. кам’яниці на вул. Браєрівська (нині Б. Лепкого), № 14 (1889–90), М. Коперника, № 48 (1891–93; був власником і мешкав у ній 1893–1914), на вул. Куркова (нині М. Лисенка), № 4–10, 7–11а (1891–95, співавтори А. Ґоломб, М. Зільберштайн), на вул. Я. Бернштайна (нині Шолом-Алейхема), № 6 (1893–94), прибутк. будинок Стрілец. т-ва на вул. Куркова (1899), міська школа ім. Т. Чацького на розі вул. Ю. Коженьовського (нині С. Лейнберга), Алембеків (нині Таманська) і Котлярська (1891), євр. сиріт. притулок на вул. Янівська, № 34 (1894), казарми на розі вул. Клепарівська, № 22/24, Ветеранів, № 13/15 та Інвалідів (нині Батуринська; 1896, співавтор Н. Лущкевич), торг. будинок І. Фріда на площі Галицька, № 12а (1892–93; увів у перші 2 поверхи метал. конструкцію з великими заскленими площинами, створивши єдиний внутр. простір; перебудував 1912), будинки першої електростанції і трамвай. депо на розі вул. Кадетська (нині Гвардійська) та Вулецька (нині Акад. Сахарова; з двокольор. нетиньк. цегли, 1894), завершення буд-ва приміщення спорт. т-ва «Сокіл» (1887; розпочав 1884 В. Галицький) з боку вул. Й. Зиморовича (нині Дж. Дудаєва), № 8 та добудова його другої частини з боку вул. Сокола (нині П. Ковжуна, № 11; 1907), корпуси Газового з-ду на вул. Газова, № 28 і Джерельна, № 20–24 (поч. 20 ст., співавтор М. Лужецький), зимові споруди Ковзаняр. т-ва на Пелчин. ставі (1909, співавтор К. Ріхтман; використано інтерпретацію нар. дерев’яної арх-ри; не збереглися), житл. будинок на вул. Т. Жулинського (нині Акад. Філатова), № 11 (1909; був власністю його сина Казімєжа-Норберта) у Львові, костел у с. Родатичі (нині Городоц. р-ну Львів. обл.; 1897–98), Школа дерев’яного промислу в Станіславі (нині Івано-Франківськ, адм. будинок на вул. Б. Лепкого; 1901–03), каплиця у м. Теребовля (нині Терноп. обл.; 1905). Для Буд. виставки 1892 у Львові встановив муз. павільйон у формі октаедра та обеліск з цементу. Був чл. її організац. ком-ту, експонував на ній низку влас. проектів. На конкурсі проектів будівель Заг. крайової виставки 1893 отримав 1-у премію за план Палацу пром-сті, на самій виставці 1894 – золоту медаль. Опрацював засади спорудження в Галичині дешевих житл. будинків (1907). Автор «Podręcznika dla budujących» (Lwów, 1919). Займався декор.-ужитк. мист-вом, зокрема створив новий символіч. жезл львів. Купец. т-ва (1903, дерево і бронза). Як живописець переважно малював у техніках акварелі та пастелі архіт. види, інтер’єри. У живописі приділяв значну увагу деталям споруд і подробицям міського життя. Окремі маляр. полотна зберігаються у Львів. галереї мист-в і Львів. істор. музеї. Учасник міських худож. виставок від 1880. Персон. – у Львові (1913, 1917). Робив також фотографії вулиць та окремих будівель Львова.

Тв.: живопис – «На подвір’ї Вірменської церкви» (1878), «Вид Львова» (1880), «Вірменська церква» (1881), «Захід сонця» (1883), «Мотив з околиць Львова» (1887), «Дзвіниця Вірменської церкви», «Аркада Вірменської церкви», «Провулок Вірменської церкви», «Синагога “Золота Роза”» (усі – 1909), «Янівський став» (1913), «Василіянський монастир св. Онуфрія», «Оссолінеум» (обидва – 1917), «Успенська церква» (1920).

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2012