Камєнськ-Шахтинський - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Камєнськ-Шахтинський

КА́МЄНСЬК-ША́ХТИНСЬКИЙ (до 1929 – Камєнськ) – місто обласного значення Ростовської області, РФ, райцентр. Знаходиться на пн.-сх. відрогах Донецького кряжа, на р. Сіверський Донець (притока Дону), за 132 км від обл. центру. Камєн. р-н на Зх. межує з Краснодон. р-ном Луган. обл. Пл. 159,99 км2. Насел. 95 306 осіб (2010), переважно росіяни, проживають також українці. Залізнична ст. Камєнська. Через К.-Ш. проходить федерал. автотраса «Дон» (Москва–Воронеж–Ростов-на-Дону). Засн. 1671 козаками Кагальниц., Зимовей. і Єсаулова поселень на лівому березі Сівер. Дінця, при впадінні в нього р. Камєнка. Від 18 ст. – станиця Камєнська Донського козачого війська. Під час придушення Булавін. повстання 1707–09 була зруйнована, у ній неодноразово виникали пожежі, унаслідок чого декілька разів змінювала своє розташування. 1817 станицю Камєнську перенесено на правий берег Сівер. Дінця. Від 1802 – центр Донец. округу. 1871 прокладено залізницю. За переписом насел. 1897 нараховувалося 12 190 жит. 1915 діяли реал., 2 парафіял., окружне військ.-ремісн., Донец. окружне уч-ща, жін. г-зія, церк.-парафіял. школа, 4 церкви; збройова майстерня, 2 чавуно-ливар., 4 цегел., 2 шкіряних, 3 миловар., 2 свічк.-воск., ковбас., 2 пивовар., маслобій. з-ди, 5 вітряних і 2 парових млини. 1870–1920 – у складі Області війська Донського, 1920–24 – Донец. губ. УРСР, 1924–34 – Пн.-Кавказ. краю, 1934–37 – Азово-Чорномор. краю, 1937–54 та від 1957 – Ростов. обл. Від 1927 – місто Камєнськ. Від 19 липня 1942 до 13 лютого 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Декілька камєнчан були чл. підпіл. орг-ції «Молода гвардія» (м. Краснодон). 1954–55 – центр Камєн. обл. (існувала до 1957, у 1955 центр області перенесено в м. Шахти). 7 серпня 1987 на ст. Камєнська відбулася одна з найбільших залізнич. катастроф СРСР, унаслідок якої загинуло 106 осіб, зокрема й дружина та донька актора, засл. арт. РФ І. Ліванова. 1959 мешкало 57 525, 1970 – 68 135, 1979 – 71 598, 1989 – 72 379, 2002 – 75 632 особи. Нац. склад міста за переписом 1989: росіян – 88,1 %, українців – 3,7 %, білорусів – 0,5 %. До серед. 1990-х рр. К.-Ш. мав регулярне автобусне сполучення з Луганськом і Донецьком. Нині працюють казенне підпр-во «Комбінат “Камєнський”» (вибух. речовини), АТи «Камєнськволокно» (синтет. волокна), «Камєн. маш.-буд. з-д» (механіз. кріплення для вугіл. шахт), «Камєн. з-д газовикористовуючого устаткування» (устаткування для систем автоном. теплопостачання пром. підпр-в і житл.-комунал. об’єктів), «КОМЗ-Експорт» (автобетоновози, торг. марка «Tigarbo»), «Камєн. склотар. з-д», «Камєн. хлібокомбінат». У К.-Ш. – 19 заг.-осв. шкіл, 32 дошкіл. заклади, 3 ПТУ, мед. і пед. коледжі, хім.-мех. технікум, філії Пд.-Рос. тех., Пд. федерал., Рос. соц. ун-тів, Моск. соц.-гуманітар. ін-ту; Центр. міська б-ка ім. М. Горького, 4 дит. школи мист-в, краєзнав. і козачий військ.-істор. музеї, Палаци культури ім. Ю. Гагаріна та В. Маяковського. Є парки ім. В. Маяковського (на його тер. – санаторій-профілакторій «Сіверський Донець» і Будинок природи) та ім. М. Горького. Виходять газети «Труд» (з додатком «Каменские вести»), «ПИК», «Каменчане», «Успевай», «Дела». Найбільші храми: Покрови Пресвятої Богородиці (2003) і Свято-Троїцький (1998). Встановлено пам’ятники воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, кер. рев. козацтва на Дону М. Кривошликову та Ф. Подтьолкову, погруддя отамана Всевеликого війська Донського М. Платова, пам’ят. знак жертвам залізнич. катастрофи на ст. Камєнська. Серед видат. уродженців – фізик, акад. ВУАН Й. Косоногов, поет, прозаїк, журналіст, чл. НСПУ А. Марущак. В окруж. уч-щі станиці Камєнська навч. письменник К. Треньов (народився у с. Бакшеївка, нині Вовчан. р-ну Харків. обл.).

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2012