Кримський Андрій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кримський Андрій Іванович

КРИ́МСЬКИЙ Андрій Іванович (30. 11(13. 12). 1905, с. Триліси, нині Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. – 06. 09. 1942) – письменник. Закін. Черкас. пед. технікум (1931), Одес. пед. ін-т (1937). Від 1931 – у м. Чигирин (нині Черкас. обл.): учителював, зав. пед. частини зразк. школи, зав. райметодкабінету. Дебютував 1925 у г. «Радянська думка» (Черкаси). Автор віршів «Колектив восени» (1926), «На відпочинку» (1927), «Осінні думи» (1928), «У степу» (1929; усі – у ж. «Нова громада»), «Захід і Схід» (ж. «Червоні квіти», 1930; обидва – Харків); оповідань «Дорога криниця» (ж. «Но­ва громада», 1928), «Зра­да» (ж. «Все­світ», 1929, Харків), «В дорозі» (колектив. зб. «Літературна молодь», К., 1938), «Санта Лючія», «Лариса», «Юні втікачі» (усі – 1939–41) та роману «Рекорд» (1931; усі – не опубл.) на теми сучасності. 12 вересня 1937 заарешт., 20 листопада того ж року за звинуваченням у контррев. агітації засудж. до 10-ти р. ув’язнення; покарання відбував у Далекосх. таборах (РФ), де й помер. Реабіліт. 1963. Про його життя А. Кримський написав худож.-докум. повість «Реабілітований посмертно» (у зб. «Недогризки душ: Поезії, проза, дра­ми», Кр., 2000).

В. В. Білошапка

Статтю оновлено: 2014